Туреччина готується до наземного вторгнення до Сирії. Знову

Президент Ердоган може найближчим часом ухвалити рішення провести нову наземну операцію в північній Сирії. За даними ЗМІ, турецька армія «майже готова» до виконання завдань, як і їхні сирійські проксі.

Перший удар, швидше за все, турецькі війська та їх проксі завдадуть по районах Таль-Ріфаат та Манбідж. Це сфера відповідальності РФ, де стоять російські військові поліцейські та сирійські урядові війська, упереміш із курдськими загонами YPG, яких і хоче знищити Анкара.

Третій район проведення операції – Кобані, що вже зачіпає більше сферу інтересів США. Я нагадаю, що самі курди вважають, що основного удару турки завдадуть саме по прикордонному Кобані.

Штати, як і РФ, публічно виступають проти турецької операції. Однак підходи у них різні.

РФ намагається паралельно домовитися з Туреччиною, щоб уникнути непотрібного зіткнення, і звести разом офіційний Дамаск та курдське керівництво. З погляду інтересів РФ, ідеальною була б ситуація, в якій курди повернулися б у пряме підпорядкування Дамаску в результаті нормалізації відносин, і передали сирійським військовим свої території, які планує атакувати Анкара, і вивели б усі свої загони з 32-км зони, яку планує встановити Туреччину.

Це вирішило б питання, і вибило б у Ердогана його головний аргумент на користь вторгнення, яке стало б просто недоцільним, а РФ, виходить, виконала б свою частину «сочинського меморандуму» 2019 року.

США перебувають на традиційній розтяжці. Допомогти курдам означає ризикнути прямим зіткненням з Туреччиною, а не допомагати, значить втратити обличчя і ризикнути втратити єдиних союзників у Сирії. Вашингтон публічно виступив проти турецької операції, а Пентагон навіть заявив, що існує загроза їхньому контингенту на північному сході. Кілька днів тому вони намагалися умовити курдів здати території Туреччини, але поки що безуспішно.

Залишилося подивитися, що робитиме Дамаск у разі чергового турецького вторгнення. Башар Асад та його оточення відчувають реальну образу на Ердогана за «зраду» 2011 року. Крім того, довіри між сторонами немає, а частина еліт сприймає захоплення турками територій як окупацію та фактичне відторгнення своїх земель.

З іншого боку, договірний характер здавання територій або мінімальний опір може прискорити зближення Туреччини із Сирією, про яке днями знову згадав Ердоган. Таке зближення дозволить Сирії потенційно нейтралізувати свого північного сусіда, і вирішити питання Ідліба та курдів на свою користь. Крім того, Туреччина теоретично може стати хабом для обходу Сирією західних санкцій, а це є ключовим пріоритетом для сирійської влади на даний момент, особливо з урахуванням послаблення РФ в Україні.

За ідеєю Туреччина або зараз вирішить проводити операцію, або знову відтягне питання до наступного року, відкриваючи чергове вікно торгів з РФ і США.