Наша перша велика «енергетична» перемога у цій війні

З огляду на нещодавній ажіотаж на колонках тезово пройдемось по ключовим питанням щодо ринку пального. Ситуація повністю протилежна «електричній», хоча й зі своїми нюансами.

Перше

Ресурсів повністю вистачає. Навіть є певний профіцит, який утворився через динамічний імпорт напередодні нещодавнього поновлення акцизу. Тому сплеск продажів на АЗС 10 жовтня потішив ринок.

В цілому країна успішно минула сезонний пік споживання, який видався напрочуд спокійним. Таким чином тестування пройшла нова система нафтопродуктозабезпечення, яку побудували буквально за 3-4 місяці на заміну знищеним 100% довоєнних джерел постачання. Зараз маємо не тільки нову диверсифікацію імпорту через західний кордон, але й принципово іншу логістичну структуру. Наприклад, понад 40% пального надходить у бензовозах, тоді як до війни так майже не возили. Решта йде залізницею через безліч переходів. Саме життя змусило створити таку гнучку та розгалужену систему постачання. Це наша перша велика «енергетична» перемога у цій війні.

Друге

Вересневі запаси застабілізували ціни, але це може бути не надовго. Минулого тижня найбільші нафтовидобувні країни світу домовились про скорочення видобутку. Результат на табло: якщо наприкінці вересня ціна на нафту була 85 дол./бар., то наразі маємо 97. Дизпальне за цей період додало 200 долл. (6 грн/л). У той же час бензин додав всього 80 дол.

Свіжі партії ДП заходять вже по 50 грн/л. Якщо везти в центр або на схід, це вже 53 грн/л. Поки жовтнева ціна міксується з вересневими запасами по 45-46 грн/л, але вічно так не буде. Втримати ціни на колонках з такою собівартістю буде складно (сьогодні це 52-57 грн/л). А от по бензинах – цілком реально.

Кому подякувати? Кому й завжди! Західна преса пише, що рішення ОПЕК+ продавили сауди з кцп-ми. Вона вбачає в цьому бажання качнути ціни на пальне в США, які щойно заспокоїлись, напередодні виборів у сенат в листопаді. Невдоволення має підірвати рейтинги демократів на чолі з Байденом.

Третє

З легкої руки Дмитра Льоушкіна на порядок денний вийшло питання зимового ДП. Подумати є над чим. Північна частина Європи має ті ж кліматичні умови, що й Україна, тому продукт зимової якості буде. У нашому випадку йдеться про таких постачальників як Польща, Литва, Німеччина.

Складніше з півднем, звідки ми веземо майже половину обсягів дизпального. Ну, не роблять в Греції зимову марку!

Але ж ми українці! Трейдери вже почали експерименти із додаванням морозостійких присадок, кажуть, ще є над чим попрацювати. Крім того, у перемовинах із виробниками наші пропонують скористатись старим дідівським методом – залучати до складу ДП авіагас. Це для НПЗ може бути цікаво, бо авіапальне наразі дешевше дизельного.

Йдуть перемовини й по арктичній марці (температура застигання -32 градуси, звичайна марка – до 20 морозу). З позитиву – пропозиції є. Але ж ціни на «арктику» гилять безбожні, на 150-200 дол./т вище ніж на зимову марку.

Висновки

Перший та головний – пальне буде. Другий – ціна буде ринкова, спрогнозувати її неможливо, особливо враховуючи виклики часу. Головні з них – ембарго на імпорт російської нафти в Європу з 5 грудня, нафтопродуктів – з 5 лютого. Європейці нервують, бояться, але руки роблять. На півдні Європи проблем взагалі не бачать, бо там ближче до азійських та арабських постачань, на півночі трохи тривожніше, але знову-таки питання лише у ціни неросійського імпорту.