Найскладніші «10 метрів» у переговорах ще попереду

Друзі, оптимістичну заяву Трампа вже всі бачили? Про те, що є проєкт мирної угоди, який одночасно подобається Росії і представникам України. І тільки Зеленський його ще не прочитав. Ну, сьогодні наша делегація прилетить з Маямі, привезе не тільки проєкти документа, але і те, що скуфи і мілфи (так, всі 40+) з розумінням називають «а на словах велів передати». Ви вірите в існування проєкту мирної угоди, який станом на сьогодні одночасно подобається Росії і Україні?

Я ні на секунду. Хіба що він складається з одного речення типу – давайте знайдемо хороше рішення. І ніякої конкретики. Але нам же конкретика потрібна? Значить, давайте її знайдемо. Тим більше, особливо далеко шукати не треба. Вчора ще не пішов у відставку спецпредставник Трампа по Україні (єдиний наш прихильник у всій команді) Кіт Келлог практично розкрив цю загадку. Сказав – Угода по Україні виходить на фінішну пряму. Залишилося «10 метрів», але вони найскладніші. Невирішеними залишаються питання щодо контролю над Запорізькою АЕС і... Донецькою областю. Тільки це! Кіт Келлог називає це найскладнішими останніми десятьма метрами. На мій погляд – він занадто делікатний у висловлюваннях.

Тому що все інше – дрібниці. Чисельність армії, розмови про НАТО та інше – тут реально можна знайти рішення або заморозити проблему. Яка, як і те саме НАТО, на даний момент і без Росії не вирішується. А ось контроль над Запорізькою АЕС, так склалося технологічно, зараз залишається складним питанням. Але вирішуваним, до речі. Так що його могли б закрити, але схоже вирішили прив'язати саме до Донецької області. І ось тут головне. Питання щодо Донецької області «залишилося вирішити». А воно на даний момент рішення не має. Ні в обмін на ЗАЕС, ні в обмін на гарантії. І це ми ще не запитуємо Келлога про те, що там у проєкті щодо Запорізької області взагалі і щодо Херсонської теж. Як камінь спотикання на сьогодні – Донецької області цілком достатньо.

Тож на нас чекає ще один раунд переговорів про території. І на цих «останніх і складних 10 метрах» Росія вимагатиме віддати їй території. Інакше вона їх візьме сама. Україна очікувано відповість – спробуй забрати сама. Потім буде другий раунд, потім третій, десятий, і все це гармонійно сплететься з істериками Білого дому, підтримкою України з боку Європи і саботажем партизанського загону імені товариша Орбана. А закінчиться серйозною економічною кризою у Росії, яка поставить під сумнів стійкість режиму і його здатність продовжувати війну. Або провалом української оборони і реальною втратою Донецької області.

Перший сценарій більш реальний. Пізніше я розпишу огляд по ключових ділянках фронту, але поки що прийміть тільки висновок – вони конкретно застрягли і зимова кампанія, схоже, все. Так чи інакше, реальні переговори з відчутними перспективами не раніше весни. У кращому випадку – друга половина зими. І все залежить від ситуації на лінії фронту. Працюємо на Перемогу.