Міст через Галактику

Каштан чим цінний? Своїми каштанчиками.

Правда потім двір прибирати дуже довго.

Але поки колючі зелені плоди ще не розкрилися,то вибираєш найбільший і добре треш ним по асфальту. Аж поки він не перетвориться на коричневий пухнастий м'ячик - геть чисто як тенісний, магазинний.

Але в цьому ділі теж свій секрет є - асфальт треба вибирати із міленькими дрібними камінчиками. Тоді "хутряний" бочок "м'ячика" виходить рівненький і красивий.

А як розкриєш голчасту коробочку,то неймовірна насолода витягати гладенький коричневий каштанчик і видобувати ніжну білу плівочку навколо нього. А як вона пахне!

Ото сидиш на теплому осінньому сонечку і долубаєш ті каштанчики, а потім кидаєшся ними. Суцільне задоволення.

Це вам до того , щоб ви не думали,що ,до винаходу поліетиленової упаковки із повітряними бульбашками які можна із насолодою лускати пальцями , людству не було що робити.

А під каштаном - шикарна, просто розкішна халабуда ,збудована із різних дощок , фанери і іржавої бляхи. В середині лежать : стара кухвайка ,ще якісь лахи ,шматок хліба, надгризяний пряник ,купка глазурованих пластівців, цукерочка і куряча кістка .

В халабуді живе улюблениця всього дитячого населення двору приблудна волохата собачка Чіта.

Чіта сидить поруч і допомагає розбиратися з каштанами, зовсім не реагуючи на дворових котів,які обережно скрадаються через джунглі маминого квітника.

В котів кидатися каштанами не можна. Вони корисні. Ловлять мишей і душать щурів.

Хоча всі щури зникли одразу і в один день. Якраз коли до наших дверей звідкись прибився сірий смугастий котик.

Лив дощ і котик нявчав і просився до хати. А мама не пускала. Тільки винесла йому поїсти.

На ранок котик сидів перед дверима і мружився на сонечко. А поруч на асфальті лежали викладені акуратним рядочком наче під лінійочку вісім великих задушених щурів. Причому розміром не поступаючись котикові.

Мама була вражена,не кажучи вже про мене.

Я щурів боявся і гидував ними. Тож котик одразу в моїх очах став епічним героєм нарівні із Гераклом і Ахілесом із книжки Миколи Куна " Легенди та міфи стародавньої Греції" .

Котик одразу отримав прописку і підвищення в званії із "приблуди" до "киці" і урочисто був впущений до квартири.

Щурів він кудись одразу затаскав і вони більше не з'являлися в нашому дворі.

Тож повторюю - каштанчиками у котів кидати не можна.

Та і ні в кого не можна. Бо то боляче. Ніколи не отримували каштаном по спині чи по нозі ? Так я раджу і не пробувати. Повірте на слово - вам не сподобається.

А потім мама покличе обідати. Ви коли небудь їли мамин борщ ? Ні, не той з томатною пастою, а справжній , на буряковому квасі, із розвареною квасолею , шматком м'яса, яке , крадькома від мами, розбираєш на ниточки щоб було смачніше, білою сільською сметанкою від бабусі і чорною шкоринкою ,густо натертою часником із сіллю?

Оце я раджу спробувати.Повірте на слово-вам сподобається.

А потім прийдуть Шрапа і Ігор Десятник : "А Саша вийде?"

А потім до пізнього вечора будете майструвати за гаражами якусь чергову конструкцію, чи стругати дерев'яні мечі, чи вигадувати дивовижні історії, в які навіть сам іноді віриш .

А потім будете вив'язувати красиві персні із кольорових телефонних дротиків. Не вмієте? Ха. Це просто! Головне колір дротиків гарно підібрати. Можна і не персні а щось складніше. То вже діло наживне.

А потім будете закопувати скарб.

А потім палити багаття.

А потім...

І будуть комарі навколо лампи, і сусіди за столиком грати в карти, і їхні дорослі цікаві розмови.

І батьки будуть нас шукати потемки і гукати додому.

А потім буде ніч.

Із безмежним Космосом і Чумацьким Шляхом через нього.

І братів саморобний телескоп із лінзою в одну діоптрію і окуляром від маминого мікроскопа. В нього все видно! Чесно-чесно! І кратери на Місяці і щось таке кривеньке і розмите, але точно знаю що то Юпітер. І навіть велетенську Галактику . Ну, якщо не видно,то значить потім побачимо , в іншу ніч. Треба тільки добре налаштувати телескоп - там така трубочка із картону і рейочка дерев'яна . А ще лінзу треба на три діоптрії .

А потім мамі і татові розказати все те чудо що сьогодні трапилося із вами.

І ліжко - міст від настінного килимка із оленями до величезної Галактики.

І ніяких телевізорів, в яких огидні московські просунуті "культургери" вчать нас ,дурних хохлів ,порепаних селюків, що таке щастя і як нам треба жити.

А не пішли б вони із своїми тусовками ,попсою, серіалами і своїми претензіями на вищість і нашу землю , в дупу !

Нам є що захищати і що любити.

Источник: site.ua