Всі в топку! Або мавпа з гранатою

Там є шикарний епізод, коли начальничок закликає екіпаж із піною на губах, зриваючи із себе піджак і закочуючи рукави : «За мной! Поддай жару! К топкам, товаріщі ! К ТОПКАМ !!!»

І всі пасажири, надихнуті закликами і особистим прикладом начальства ,хапають лопати, дрова, вугілля і кидаються «к топкам» піддавати жару котлам пароплава.

А начальничок спокійно розкочує рукави, одягає піджачок , оглядає хазяйським оком трудовий ентузіазм екіпажу і пасажирів, і йде пити чайок до себе в каюту.

Коли я бачу ,як чергові пули політиків закликають народ до «священної боротьби проти» чи «священної боротьби за», то згадую цього начальничка.

А українці знову, під спів Гімну з обох сторін,тягають один одного за чуприни, хапають за шиї, б'ють і знову несуть на руках чергового Месію, який в цей момент зірвав із себе піджачок і волає: «К топкам, товаріщі - браття українці!»

Ви думаєте політикам «болить Україна»? Чи може «болять» ваші нещастя чи бідність?

Їм «болить» ріст рейтингу на 1,5 відсотка, який їм пообіцяли цинічні політтехнологи.

От вони і товпляться перед камерами ,відштовхуючи один одного.

Без камер не можна. Бо не буде твого писка в тілівізорі в новинах, то про тебе, не дай Боже, забудуть, або , ще гірше, твій конкурент отримає ці відсотки, а ти як лох пролетиш мимо скандалу і «інформаційного приводу».

Дивовижно спостерігати цей паноптикум- вінегрет із політиків-павуків, Тих, які вчора гризли один одного в слоїчку, а сьогодні обнімаються і цілуються в десна, бо цей «союз» вигідний на цю хвилину. Та ще й густо приперчений московською агентурою, яка вже не соромиться і не боїться.

Про Україну, чи про вас, посполиті, тут не йдеться в жодному випадку.

Так само це все робиться не для «відновлення справедливості», чи «боротьби із злочинним режимом».

Як їм буде вигідно, то всі вони непогано співпрацюють із будь-яким «злочинним режимом», і отримують від нього гроші, преференції і «борзих щєнков».

У своїх потугах вилізти «по трупах нагору», вони найбільше нагадують мавпу з гранатою, яка може підірвати все навколо, граючись із своїми волохатими яйцями.

Для них не важливо чи це інститут громадянства, чи потяг з пасажирами, чи прорив кордону.

Дайте мені в цю саму мить мій банан, а весь світ нехай летить к фуям!- ось їх лозунг.

А взагалі всі вони непогано почуваються і світять ситими мордами і червоними мавпячими задницями на телекранах і проплачених мітингах.

Найвлучніше їх усіх характеризує фраза відомого американського політтехнолога :

«Політик - це всього-лиш картинка в телевізорі».

От ви і б'єте одні одних, плюєтеся і лаєтеся між собою за красиву «картинку в телевізорі».

Не важливо яка вона - із шоколадкою, чи з вилами, чи з на високих підборах в інвалідному візку, чи з колорадськими стрічечками, чи з іноземним акцентом.

А ви однаково на виборах будете голосувати за кіло гречки , чи 200 гривень.

А , якщо не ви, то ваші сусіди.

Я колись, по романтичній дурості, балотувався в народні обранці. Але перша ж зустріч із виборцями швидко наповнила мене здоровим цинізмом. Бабуся в першому ряду одразу запитала: «А ти привезеш мені солому на хату?» Я відповів, що ні, бо я не маю грошей на те, і почав розказувати про справедливість, чесність, програму дій, і т. д.. А бабуся сказала: «А той кандидат мені пообіцяв солому. То я за нього і проголосую».

Це все що треба знати про політиків і вибори.

От, замість того щоб киздити один одного на кордоні і в інтернеті, провели б розмову чи роз'яснення серед ваших знайомих і сусідів.

Як це роблю я.

А голосувати треба за політичну партію, а не за віртуальний бізнес-проект ,зібраний під одне гучне ім'я.

Я не дивуюся, що пішла чутка про відомого співака, як кандидата в Президенти. А чого ж? Обирають шоу-менів. І чим більше шоу, тим більший шанс бути обраним.

Очевидно, що при такому підході найбільше шансів стати Президентом дівчинка Маша, а прем'єром її друг - Ведмідь із мультика .

Давай шоу! Давай скандалів! Давай всі «к топкам!»

Навіть ціною України.

Бо яка там Україна, коли тут табуретка на кону і доступ до грошових потоків !

Я сильно підозрюю, що після всіх цих ефірів і політичних шоу, проривів кордону ,палких промов і закликів, всі вони розкочують рукави, одягають свої ,скинуті в запалі, піджачки , оглядають хазяйським оком ваші битви орків і ельфів, адептів і неофітів, і йдуть на дружню пиятику в елітний ресторан «Да Вінчі», куди вас, із вашими холопськими пиками не пустять на поріг.

Всі ці «політики»- лише тимчасовий шум, який пропливе і мине дуже швидко.

У нас на очах за якесь десятиліття промчалися цілі натовпи месій, правдоборців, батьків нації і володарів дум. І де вони зараз?

Я ,хоч і казкар, але не вірю в казочки про якусь одну особу, яка принесе омріяне щастя самою своєю появою на посаді. 
Тому вся ця метушня навколо окремих персон- повне лайно.

Якщо дві зграї бабуїнів кидаються лайном одні в одних, то не обов'язково влазити між них і теж кидатися лайном.
Через десять років забудуться всі ці політики- «потрясатєлі Всесвіту», а Україна буде.

От за неї я і переживаю.

А не за «картинку в телевізорі» чи їхні «топки».