Талановиті українські діти виростають в системі координат країни-агресора
Пошук української істини ніхто не фінансує. Навпаки, на будь-яку українську істину, яка спливає з небуття, спускають всіх собак
Цей допис не про Дубілета. Талановитий розумний хлопець. Освічений і фаховий. Самодостатній і здається щирим. Мені подобаються його ідеї і проекти. Такі люди затребувані у будь-якій точці планети.
І тому ще більше тисяч чортів я шлю у бік української освітньої системи, яка не ставить за мету виховати з підростаючих поколінь УКРАЇНЦІВ. Освічених? Так. Розумних? Так. Українцями? Пхе.
Дубілет – яскравий приклад. Так, Дмитро має й інші освіти. І навчаючись десь, повернувся все ж в Україну. І живе тут. То в чому ж справа? А в тому, що талановитий і розумний українець Дубілет, народившись в Україні, отримавши освіту в Україні, проживаючи в Україні – перебуває в системі координат неукраїнській.
- Діма, що ти порадиш почитати народу на час карантину? - запитали його в інтерв'ю.
Пам’ятаєте мудрість? Скажи мені, що ти читаєш – і я скажу, хто ти. Так от, освічений і читаючий Дубілет щиро радить нам усім почитати:
- Бориса Акуніна «Історія російского государства». Блискуче написано. Десь там і Україна є. Читайте всі томи.
Чорт. Чорт. Чорт. Знову ця велокоімперська московитська маячня - і наша талановита українська дитина Дубілет у системі координат Вєлікоросіїї. Не в системі координат України. В системі координат Московії. Катастрофа. Чому йому не прийшло в голову почитати Володимира Білінського «Країну Моксель» і порадити почитати всі томи? Бо система координат не та.
Українська освітня система, українська освіта – це вирок Україні. Українська освіта не прищеплює українським дітям українського погляду, українського контексту, українського змісту, української системи координат.
Ми, українці, понаписували історію багатьох країн і її можна прочитати в книжках. Але ми не писали книжок з історії Московії. Історію Московії ми вчимо не за своїми, а за московськими лекалами. Історію, яку вони украли в нас, перебрехали, переписали, перекроїли, притулили до неї себе, як горбатого до стіни. Ми вчимо їхню (і нашу давню) історію, зшиту їхніми білими нитками.
Що роблять наші науковці? Які проводять дослідження? А як їм досліджувати, якщо московити повивозили всі наші першоджерела? Якщо московити навіть наші могили і скелети собі повивозили. Покажіть мені могили наших князів, гетьманів, народних героїв? Вони є у всіх народів, де наші? Як нам вчити наші першоджерела, якщо вони вкрадені і тримаються за сімома замками в Московських скарбницях? Є ще зарубіжні першоджерела і архіви. Але для того, щоб поїхати і їх дослідити, щоб написати правдиву версію, а не носити піджачок з чужого плеча – потрібні гроші.
Для цього потрібні гранти, які б виділялися нашим науковцям для досліджень закордонних джерел. Чи виділяються такі гранти? Так. На чергову ліберальну маячню. Пошук української істини ніхто не фінансує. Навпаки, на будь-яку українську істину, яка спливає з небуття, спускають всіх собак.
А тим часом наші підручники в школах, хоч уже й мають картинки голодоморів і УПА, не прищеплюють дітям розуміння цінності українського контексту. А тим часом наші вчителі, окрім читання з дітьми текстів про Україну, не прищеплюють дітям відчуття обов’язку захищати українське, утверджувати українське, поширювати українське, розуміти українські контексти, уміти і хотіти відрізняти їх від ворожих контекстів.
Є в нас учителі – партизани і підпільники, які виховують українців українцями, але сидять такі вчителі на пороховій бочці. Бо система освіти не ставить за мету виховувати так, як вони. Навпаки, завдання української системи виховати манкуртів, космополітів, кого завгодно, але неукраїнців. Людей із загальнолюдськими цінностями? Так. Людей із поважним ставленням до чужих цінностей, культур, традицій, історії, надбань? Так. Людей, натрамбованих знаннями? Так. Але не українців, які б на своє ішли, як на магніт. Які б трепетали від українських цінностей. А що це взагалі таке?
І поки в нашій освіті переважно так – ми втрачаємо Україну. Саме тому ми й блукаємо десятками років у темряві, намацуючи дно – бо загубили свою, українську систему координат. А ті, що цю систему знайшли, шукали її переважно самотужки, або з учителями-підпільниками.
І поки у нас отака освіта – доти і виростають талановиті, розумні Дубілети, із системою координат сусіднього народу, який віками знищує наш народ. І в українських талановитих дітей з чужою системою координат у голові жоден м’яз на лиці не ворухнеться, жодна емоція в душі не стрепенеться, коли скажеш їм про знищення їхнього народу і його надбань тими, чию систему координат, як чіп, вживили цим дітям у голову. Не торкає це таких дітей. Не гріє. Не пече…
Діма! Мені болить Дубілет і всі тобі подібні. Увімкніть українські фільтри в голові. Але чи схочете.
Скажете: «Якась божевільна».