Чому в Україні так складно йде мовне питання

Ви задумувалися, чому в Україні так туго йде мовне питання? Виявляється, цьому є наукове пояснення.

Ми всі знаємо про політичний аспект: мову гальмують політики на рівні політичних рішень. Але ж мовне питання буксує і на рівні громадян, далеких від політики.

То як це буксування пояснює наука?

Національна академія педагогічних наук. Слухаю доповідь науковця Ніни Борисівни Голуб.

Але спершу пропоную вам відволіктися, так би мовити, зануритися в тему. Пригадаймо, що таке інтелект. Якщо ви думаєте, що інтелект – це знання з усіх предметів, ви будете праві, але це лише один вид інтелекту – розумовий інтелект. Бо є ще життєвий інтелект. А ще є ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ, який, до речі, ставлять вище розумового. От про нього й піде далі мова.

Повертаємося до Ніни Борисівни. Національна академія пед наук має експериментальні школи по Україні, у яких академія проводить апробацію різних навчальних програм, нових підручників, проводять опитування, тощо. Ніна Борисівна розповідає, що останні дослідження по школах показують, що наша освітня система зосередилася в основному на розумовому інтелекті і не формує емоційний інтелект. Це має негативні наслідки. Дітей сьогодні складно чимось вразити, зацікавити.

До сфери емоційного інтелекту належить СТАВЛЕННЯ. Емоційне ставлення до людей, до подій. І, увага, СТАВЛЕННЯ ДО МОВИ! І в цьому велика прогалина! Школа навчає дітей правилам, всі учні знають, що наша мова солов’їна – і це вже стало шаблоном. Діти їздять на олімпіади і здобувають призові місця. А от яке їхнє ЕМОЦІЙНЕ СТАВЛЕННЯ до мови? Освітня система повинна звернути увагу на упущення - формування емоційного інтелекту в учнів.

Іду після доповіді вулицею, вся така в задумі. І одразу нариваюся на ситуацію, яка підтверджує наукове обґрунтування фахівців.

Магазин Бенетон. Хрещатик. За прилавком молоденька продавчиня московитською мовою обслуговує московитську покупчиню. До неї підходить працівник, вони щось обговорюють українською, продавчиня телефонує, спілкується з головним менеджером теж українською, по завершенні повертається до мене і починає зі мною говорити московитською.

Я, здивовано:
- Мені здається, що ви в житті україномовна.
- Так.
- А чому ж ви перейшли з мною на московистську мову?
- Я так звикла.
- Вам не здається дивним, що я – україномовна, ви – україномовна, ми – в Україні, але ви переходите зі мною на іншу мову.
- Я всі мови поважаю.
- Чудово! Але ми повинні поважати в першу чергу СВОЮ мову і спілкуватися мовою СВОЄЇ країни.
- У мене тато живе в росії.
- І там у магазинах продавці обслуговують клієнтів українською? 
- Ні, але яка різниця.
- Велика різниця. Війна прийшла туди, де не було української мови.
- Що ви вигадуєте.
- Як це вигадую, хіба ви не чули, що путін прийшов на наші землі захищати російськомовних?
- Я не цікавлюся політикою.
- Та при чому тут політика? Співставте факти. Війна на сході України - якою мовою там розмовляли наші громадяни? Якою мовою вони сказали: «путін, прійді»?
- Я не хочу більше про це говорити. 
- Та я, власне, вже все сказала, ви в якій школі вчилися?
- В Хмельницькому. 
- Боже мій, у Хмельницькому немає жодної московитської школи! Там ніде не вивчається московитська мова!

Дорогі вчителі (і це стосується всіх мовників в Україні). Ви навчили цю дівчину гарно розмовляти українською, очевидно вона гарно знає правила, але ви не пропустили мову через її емоції! Ви не сформували у неї її ставлення до власної мови. Вона мову знає, але їй до неї байдуже!

Наша освітня система орієнтується на формування розумового інтелекту. Сьогодні стало модним звертати увагу на компетентнісний підхід, як застосовувати в житті отримані навики – і це вже розвиток життєвого інтелекту. А коли ж черга дійде до інтелекту ЕМОЦІНОГО?

Можна навести й інші приклади, наприклад, патріотичного виховання, з яким у нас теж є проблеми, і яке теж є складовою емоційного інтелекту. Отже, з емоційним інтелектом у нас велика прогалина, я б сказала, чорна діра, яка особливо яскраво проявляється на прикладі мовного питання.

Дорогі батьки, поки освітяни чухатимуть ріпи, будь ласка, зверніть і ви свою увагу не лише на знання правил, а й на формування у своєї дитини емоційного СТАВЛЕННЯ до української мови: РАДІТИ своїй мові, ЛЮБУВАТИСЯ нею, хотіти ЗАХИЩАТИ, ПОШИРЮВАТИ і УТВЕРДЖУВАТИ.