«Ніцой прикидається святою, а сама – хабарниця». Як працює брехня, поставлена на конвеєр

Ну що ж. Мене почали знищувати.

Якщо чесно, я цього чекала. Це їхня тактика. Чорноволу пришили зґвалтування, іншим - наркотики. Народ вірив. Аж цікаво стало, що мені влаштують?

Поки я відстоювала Українські закони серед українців, мені моя україноцентрична позиція сходила з рук. Коли ж на Зіку я дала відсіч Мураєву, а згодом Чєрвонєнку - почалося.

Чєрванєнка-Мураєв взяли на підмогу Добкіна і Ко і викликали мене на «мочілово» на Ньюзван. На Ньюзвані мене оббрехали, приписали мені чужий віршик про вбиту собачку, яка не вчить української мови - і висміяли. Версію Ньюзвану з подачі Мураєва підхопили кілька російськомовних ЗМІ і висміяли за того ж чужого віршика повторно. Після цього на іншому ресурсі розмазали мою патріотичну книжку для діток «Незламні мураші» із вимогою до МОНу не давати дітям її читати. Вони вимагають заборонити книжку, присвячену НАШИМ БІЙЦЯМ !!!

Але це були квіточки. Далі в хід пішли мої родичі.

Мій рідний брат – власник сільськогосподарського приватного акціонерного підприємства, голова правління «Кіровоградрибгосп». З його підприємством 4 роки поспіль на одній з рибдільниць співпрацював колишній мєнт. Він користувався усим майном і нічого не платив. Брат провів аудиторську перевірку і зібрав правління. Правління ухвалило рішення виставити мєнту рахунок і попередити, що в разі несплати ним боргу, ПРАТ подасть на нього в суд. А за 4 роки набігла чимала сума. Мєнт іде до дружків-міліціонерів і домовляється про «красиву спецоперацію» по рейдерському захопленню підприємства. Мовляв він принесе директору ПРАТУ в офіс заборговані гроші, а мєнти нехай увірвуться і схоплять директора наче на хабарі. Розробили сценарій і виконали. Брат зі своїм заступником чекали в офісі. Боржник приніс гроші - підписали Договір, поставили печатку. Увірвалися маски-шоу, заламали, поклали на землю, вимагали показів, привели заготовлених свідків, забрали обох, брата і заступника, в СІЗО. Доблесна обласна міліція радісно надрукувала в обласній газеті, що відкрита гучна кримінальна справа про хабар.

І отут сталася велика несподіванка. Юристи покрутили пальцем біля скроні у мєнтів і сказали: «Ви що, придурки? Який хабар? Він же директор ПРИВАТНОГО підприємства. Це НЕ влада, НЕ державний посадовець! Ви що, ідіоти? Їх же двоє! Ви що ненормальні? Вони виконували рішення Правління. Це АКЦІОНЕРНЕ товариство, у них є висновки аудиту та ухвала правління. Ухвала - це колективне рішення вимагати заборгованість. Приватні підприємці вимагали собі колективного хабаря?»

Мєнти давай чухати макітру. Непереливки. Брат із заступником в СІЗО 2 місяці. Сводки кругом пішли. Газета матеріальчик надрукувала. Якщо їх випустити, то чому арештовували? Якщо арештували неправомірно, то когось покарають. Якщо треба випускати, то суд мусить винести виправдальний вирок. Ого. Та коли це таке було останній раз в Україні, щоб когось виправдовували? Оце позорняк. Давай уся обласна міліція з прокуратурою рятувати честь обласного мундира. Думали-думали мєнти і таки придумали. Треба перекваліфікувати справу. Начеб-то гроші, які мєнт-боржник приніс в офіс, директор хотів тихенько покласти собі в кишеню, а значить приховати податки від держави. Що, що? Не клеїться з «тихенько», бо знав про гроші не тільки він, а й акціонери, ухвалу приймали. Та мовчіть уже про цю ухвалу…

Підприємство ми відбили, але суд відбувся. Брата з заступником визнали винними. Взяли за хабар, а присудили несплату податків. Присудили обом заплатити державі величезні штрафи, і заборонили обом займати багато років керівні посади. Брат усе що міг, продав - гроші державі ні за що виплатив. Повернувся на підприємство звичайним водієм. 
- Сестричко, виручай. Стань головою правління.
- Господи, я ж не розбираюся! Я – письменниця.
- Я буду поруч. 
Отак я стала головою правління великого акціонерного товариства, а мій чоловік головою наглядової ради.

Моя родина на власній шкурі дізналася, як у нас у країні знищується середній клас. Як міліція та прокуратура допомагає злочинцям. Як державна машина не дає задній хід. Якщо молох запущено, то він меле… А ще я дізналася, що Україна займає одне з найнижчих показників у світі по виправдовувальних вироках… У нас в Україні немає практики виправдовувати людей!

Описана історія сталася 7 років тому. І про неї вже всі забули. Сьогодні, коли я наступила на улюблений мозоль Червоненку, Мураєву, Добкіну і всім цим покручам, вони нарили стару Кіровоградську газету про липове «хабарництво», яку так ніхто й не спростував - і вже сьогодні в ЗМІ з’являється гарячий матеріальчик, мовляв Лариса Ніцой прикидається святою, а сама – хабарниця, покриває брата – хабарника, а брат – член партії Регіонів…

Так от, гаспада Мураєво-Добкіни-Черванєнки-Рабіновічі. Ви – примітивні, жалюгідні брехуни. Крім брехні, у вас нічого немає. І Янукович – то ваш дружбан. А мій брат – рухівець. На той час голова Кіровоградської обласної організації НРУ. І в суд його приїздили захищати два народних депутати-рухівці, побратими В’ячеслава Чорновола - Олександр Чорноволенко і В’ячеслав Коваль.

Я знаю, ви й далі будете очорняти мене в очах людей. ФСБ завжди так робило, поливало помиями невгодних. Я маленька борчинька порівняно зі справжніми українськими борцями, але передбачаю, що й на мене ви виллєте тони брехні, і я змушена буду постійно щось пояснювати людям.

Ваша брехня буде поставлена на конвейєр, і її буде так багато, що врешті люди в неї повірять, і від мене відвернуться. Я ВЖЕ через вас несу іміджеві втрати. З пухнастої дитячої письменниці, якій несила терпіти ваш гніт, і яка сказала про це на весь голос – ви ліпите руку кремля, розкольницю суспільства, популістку, яка рветься до влади, приписуєте мені ненависть до інших народів, демонізуєте. 
Припускаю, що люди в це повірять. Чи це несподіванка для мене? Ні. Так бувало й раніше, з іншими… Ви відпрацьовуєте на мені накатаний сценарій. І я знала на що йшла.

Але знайте й ви, українці вже не ті. Я така не одна. Нас таких багато. Я піду – прийдуть вони. І вони будуть ще кращі. А я стоятиму осторонь і радітиму! Я повернуся до книжок і дітей, у садок між дерева і квіти. Ви думаєте, це для мене трагедія?! Та я буду неймовірно щаслива звідти спостерігати, як українці, заховавши у скриню свою гіпертолерантність, будують кожен навколо себе український простір. Будують міцну Україну. Будують усі. Будують вперто. Будують непохитно.

Вам не зупинити українських перетворень! 
Україна буде українською! 
Українці цього разу не відступлять! 
Вам не вдасться нас зацькувати!