Сьогодні українець в Україні - не формат
Який канал ТБ не ввімкнеш, всюди російською: «Бум тра-та-та, в плавках танцует мокрота...»
- Синку, ну як ти фотографуєш? Як не стану – виходить негарно. І отак – негарна, і отак.
- Ма, як може вийти гарно, якщо ти половину кіна проплакала.
Це правда. Плакала над нами. Біль. Багато болю в цьому фільмі… А в житті?
Найстрашніше те, що з нами і далі продовжують це робити.
Так, за нами не ганяються менти. Але…
Нас цькують у черзі в магазинах: «Женщіна нє задєржівайтє очерєдь, ви што, нє відітє, прадавец нє панімаєт етат ваш укрАінскій, што ей застрєліцца, што лі, прадавєц же нє вінавата, што в савєцкай школє учілась. Дасталі уже са сваєй мовай».
Нас обзивають і висміюють на каналах ТБ: «Пасматрітє на етіх фрікав, ідітє саздайтє сначала свой канкурєнтний прадукт, а патом расказивайтє здєсь пра украінскіє пєсні і фільми».
Усі ЗМІ пишуть на нас, що ми недорозвинені або скандалісти. Відкриваєш Уніан – усі заголовки «Скандальная пісатєльніца сказала…», «Скандальная пісатєльнца вазмутілась…», «Скандальная пісатєльніца прішла…», «Скандальная пісатєльніца виступіла…», «Скандальная …» – ідеш вулицею і дивуєшся, що тобі ще хтось подає руку.
В наш час інформаційного буму гопота завалює дрімучим невіглаством: «Задалбалі сваімі переімєнованіямі. Горская – ето кто? Танюк, Стус – что ето? Ми знаем Пушкіна, Лєрмонтова і Висоцкава, а еті кто такіє? Что ето за ідіоцкає названіє Січєслав?»
Наших дітей в школах цькують: «Ти што, нармальна разгаварівать нє можешь, гаварі па-рускі».
Наших дітей у вишах дискримінують: «Студєнт Бойчук, я буду чітать лєкцію на русском, патаму шта мнє так удобнєй. Все вапроси в дєканат, а нє ко мнє. Ми еще на сессии пасмотрим, как ви будете атвечать».
Нашим дітям немає спокою ніде: «О, сматрі, ти што із сєла на морє прієхала? Сєлючка, гггггг».
Куди не підеш, всюди російська: «Я карєнной кієвлянін, Кієв всегда бил рускім».
Який канал ТБ не ввімкнеш, всюди російською: «Бум тра-та-та, в плавках танцует мокрота...»
І не почуєш ні з екрану ТБ, ні з радіо:
Задивляючись в дзеркало, рахуємо втрачене
Між цирком і церквою різниці не бачимо
Та в наведенні хаосу і блуканні світами
Часом робимо паузу подзвонити до мами
А як почуєш грамцю десь свого, то не тямиш себе від радості. Дякуєш Богу за милість не передякуєш.
Бо ж то – не формат для ТБ і для радіо.
Бо твій український світ в Україні – не формат.
І ти, українець в Україні - не формат.
Та й досі в Україні не формат - Україна.