Знову про квоти, або Як у Польщі можуть жити без російських пісень на радіо

Мовні квоти на радіо

Ні, ми українці, таки бидло в стійлах. Нам можна впарити що завгодно – і ми віримо, сумирно ремигаючи свою жувачку

Польське телебачення ми вже з вами подивилися. На польському телебаченні всі московити говорять польською.

А тепер поговоримо про польське радіо.

Коли в Україні два роки тому ухвалювали Закон про квоти радіо, мене покликали знайомі музиканти «як принципову українськопатріотичну одиницю» подивитися, що там ухвалюють. Я пішла і наштовхнулася в комітетах на українську громадськість, яка захищала українську музику в ефірі. Послухала я захисників української музики – і була ошелешена.

1. Громадськість говорила про квоти на українську музику. Таке формулювання від українців мене здивувало. Українці повинні були б говорити так: «Відштовхуємося від усього ефіру 100% українською – і виділяємо з нього квоти на меншини». На мою думку отак було б правильно, квоти на музику меншин, а не квоти на українську музику.

2. Громадськість захищала українську музику на радіо і обговорювалися 60% української і 40% меншинам. Я знову була здивована. Звідки вони взяли 40% на меншини? Чому 40% ? Якщо брати довоєнні дані, то в Україні до війни, до анексії Криму і Сходу, було 25% меншин. То хоча б давайте відштовхуватися від цієї цифри 25% - і то, маючи на увазі, що це максимальна риска, вище неї бути не може.

3. Громадськість казала, поки що написали 60 і 40, але будемо просити для українців більше. Я знову була не згодна. На мою думку це була слабка позиція «просити чи й навіть вимагати більше». Нам треба не просити, а давати. Я пропонувала за основу взяти якщо 100 % української, то поділити: 80% %української музики, а 20% давати меншинам і якщо вони сильно наполягатимуть, то уступити їм ще трохи відсотків. Навіть якщо ми вийдемо на 70% української і 30% меншинам, то це не нам уступлять, а МИ уступимо.

На мене вже тоді Громадськість, яка захищала українську музику, стала коситися, бо думала: «Звідки вона взялася, якийсь провокатор...». Тоді я ще не знала, що пізніше ця громадськість припреться ще й у Міністерство освіти і буде відстоювати українську мову в Законопроекті про освіту, а насправді відстоюючи навчання меншинам мовами меншин. Мене назве «агентом кремля»...

В обох випадках і під час ухвалення Законопректу про квоти на радіо, і Законопректу про освіту - ці «захисники» (меншовартісність яких мені зовсім не підходить) посилалися на досвід Польщі. І я їм вірила. Вони казали, що ми йдемо шляхом Польщі, а там такі самі відсотки для мов меншин.

Брехню я розпізнала не одразу. Спочатку я, освітянин, викрила їх у брехні про польську освіту. Немає в Польщі шкіл з навчанням мовами меншин, як стверджувала громадськість. Під НАВЧАННЯМ поляки розуміють не весь процес, як у нас в Україні, а три уроки мовою меншини на тиждень. Всього три уроки на тиждень. Це у них називається навчання мовою меншин.

Паралельно я запідозрила, що і з квотами на музику нас надурили. Відстоюючи квоти для меншин, захисники української музики мене постійно тицяли носом у Польщу…

Нарешті у мене дійшли руки це перепровірити.

Перепровірила.

Ні, ми українці, таки бидло в стійлах. Нам можна впарити що завгодно – і ми віримо, сумирно ремигаючи свою жувачку. Принаймні я так себе відчуваю. І бере зло. Може в польських законах так і прописано, тільки в житті все працює не так.

Подаю Вам польську хвилю, дуже популярну в Польщі. Слухаю вже півдня. Твою дивізію, де російська пісня?!! Там її має бути 30% російських пісень. ТАК МЕНЕ ПЕРЕКОНУВАЛА громадськість - ЗАХИСНИКИ УКРАЇНСЬКОЇ пісні на радіо.

НЕ-МА-Є !! Російських пісень на радіо в Польщі немає. ЯК ВОНИ ЖИВУТЬ? І де обіцяні мені 30 відсотків???

Не вірите, українці? Нате хвилю. Думаєте, що це одна така? Я теж так була подумала. Нате кучу польських хвиль. Слухайте.

Якщо почуєте російські пісні чи російськомовного ведучого, порахуйте у відсотках на весь добовий ефір, скільки їх. Ведучі і гості – все польською. Російський амбасадор давав інтерв’ю про пам’ятник – польською. Пісні польські й іноземні. Російської пісні не чула. Де 30% ?

Нехай цей справедливий гнів бере і вас, чому тільки я маю гніватися...

Читайте також: Такого ніхто не чекав від «Русского радио». Як мовники прожили перший рік з українськими квотами