Зросійщення українців, або Закон Ківалова-Колесніченка до сих пір діє на користь агресора

Я ревла. В Міністерстві освіти. Уявляєте? Нерви здали. Капець. Понесла нашого листа, зареєструвала, а потім вирішила прогулятися по кабінетах. Закінчилося тим, що я розревілася, як дівчинка. Від безсилля і відчаю…

Ще на підході до міністерства, на сходах, телефон «бім-бом». Відкриваю смс. «Пані Ларисо, підкажіть, якими документами ви керувалися, коли добилися відміни в школі російської мови, бо сьогодні були в директора, а вона апелює до купи законів, що права». Ну звісно, директор знає, чим помахати перед носом на своє виправдання. «Добре, - думаю, - що я тут, заодно тих документів для батьків і наскубаю».

Кабінет високого начальника. Тук-тук. 
- Доброго дня. Я прийшла по допомогу. Мене звати Лариса Ніцой, я…
Начальник у вишиванці гарною українською випереджує:
- Я знаю, хто Ви.
Гм. Нічого собі. Ну гаразд.
- Мені треба документи, на які можуть посилатися батьки, які хочуть відмовитися від російської мови в школі.
- Хай до нас звертаються, ми розбираємося з кожним випадком окремо.
- Почекайте, таких випадків мільйони. Ви будете розбиратися з кожним? А не простіше розробити для них усіх на цей один випадок якісь рекомендації.
- Ні.
- Чому?
- Тому що ми ідемо в Європу і пообіцяли Європі вільний розвиток мов національних меншин. Якби Ви читали Європейську хартію, то ...
- Я читала і можу Вам на пам’ять її процитувати. І не тільки Хартію. А Ви, я бачу, теж пропустили в ній важливі місця, де говориться, що «розвиток регіональних мов або мов меншин не повинні зашкоджувати офіційним мовам і необхідності вивчати їх». А також, що «розвиток регіональних мов грунтуєтся на принципах демократії в рамках національного суверенітету і територіальної цілісності». Ми на Сході і в Криму культивували російську мову, в результаті ми маємо там порушення суверенітету і територіальної цілісності. То що, далі будемо культивувати? В Україні відбувається масове зросійщення, батьки не хочуть вивчати цю мову, директори їм нав’язують, батьки не знають, куди бігти за підказкою, а вам важко якогось папірця написати? Ви ж для цього тут сидите, правда?
- Заспокойтеся. У нас немає масового зросійщення. За статистикою, в Україні 92% шкіл з українською мовою навчання.
У мене спирає дихання, начальник продовжує: 
- Я приїхав 10 років тому і ситуація тільки покращується.
- Я перепрошую, а звідки Ви приїхали?
- З Москви.
Я прикладаюся долонею до свого лоба так, що виляски лунають на весь кабінет. Кажу:
- Ви розумієте, що в нас у більшості шкіл України вивчається російська мова? Ви маєте таку статистику? Чому її вивчають у селах, де ніхто не розмовляє російською?
- Що Вам далася ця російська?
- Та тому, що її вивчають кругом! З якого дива? У Європі її не вчать у школах. Нам вона навіщо? 
- У Вас неправильна позиція.
- Серйозно? Тоді в мене наступне питання, у нас проживає 130 національних меншин, чому мова однієї меншини, російської, піднесена в найвищий ранг? Ви кажете, що ми йдемо в Європу, а це по-європейському, підминати під одну меншину всіх?
- Я не збираюся з вами розмовляти в такому ключі.
- Через таких, як ви відбувається масове зросійщення українців. Ви обклалися документами на захист меншин, а куди бігти українцям?

І тут я починаю ревіти. Я усвідомлюю, що навпроти мене сидить не пєшка, ви розумієте, сидить високе начальство, яке відповідає за освіту діток в Україні, і вишиванка у нього, і мова українська, а суть ворожа. І я нічого не можу зробити. І такий відчай на мене напав. Як у дитинстві, коли знаєш, що правий, а дорослий проти тебе. І, і якось воно само собою розревлося. Наче це не я. Одна півкуля мозку і далі холодно працює, а друга півкуля реве. Цитькаю подумки на себе «здуріла, чи що?» Але півкуля не слухається. Кажу крізь сльози:
- Якщо ми йдемо в Європу, давайте зробимо, як у Європі. У них немає шкіл, де викладання проводиться тільки мовами меншин. Це нонсенс. У їхніх законах про це чітко написано, що так не можна.
- У нас свої закони. Ківалова-Колесніченка. 
- Цей закон суперечить європейським нормам. Венеціанська комісія….
- Так, у Венеціанської комісії до нього суттєві зауваження, але він і досі у нас діє...

Отакі пиріжки, малята. Я не пишу прізвище посадовця, бо не про нього мова. Не хочу, щоб ви відволікалися на критику однієї людини. Розмова достовірна, але скорочена. Важливо інше. Такий посадовець в міністерстві і така позиція можлива тому, бо такий закон. Ось корінь зла. Ось із чим треба боротися.

А як захищатися українським батькам від вивчення російської мови (не тіштеся язикі, в міністерстві є такі поради), я таки виходила. Про це наступний допис, бо цей і так задовгий.

p.s. А взагалі, люди, це якийсь сюр. На рівні навчальних програм і шкіл цей керівник впроваджує закон Ка-Ка. Коли персонально до нього звертаєшся, як позбутися мови в школі, і обійти закон Ка-Ка, він реально допомагає як це зробити, при чому, не ховається, не таємно. Я не знаю, як це все сприймати.