Балкон головного мозку, або Нові норми ДБН
Маю надію, що рішення міністерства бодай трохи унормує ситуацію з естетичним виглядом будівель
У понеділок з’явилася інформація про те, що Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства оновлює державні будівельні норми, згідно з якими з 1 жовтня дозволить скління балконів та лоджій вище третього поверху.
Таке рішення продиктоване реальністю, адже надзвичайно багато українців уже давно засклили свої балкони. І часто робили це абияк, тож зовнішній вигляд будівель, а відтак і українських міст – жахливий. Заступник міністра Лев Парцхаладзе прокоментував ініціативу влади: «Таке самовільне скління псує зовнішній вигляд будівель і взагалі наших міст. Часто окрім цього, вони ще й розширюють площі балконів, перетворюючи їх на жахливі прибудови. І це вже питання безпеки людей, які проживають в таких будинках чи проходять повз них. Ми переглянули цю норму і у нових змінах в ДБН ввели можливість скління балконів при проектуванні. Вони вступлять в силу з 1 жовтня».
Маю надію, що рішення міністерства бодай трохи унормує ситуацію з естетичним виглядом будівель. Але мене все одно більше цікавить корінь проблеми – для чого українці склять свої балкони й лоджії?
Хтось міг би сказати, що для утеплення будинків, зменшення тепловтрат, а відтак – навіть для боротьби з газовою залежністю від Росії. Та це пояснення не витримує критики, адже якщо стіни будинку не утеплені, то балкон суттєво заощаджувати не допоможе.
Мені здається, що маніакальне бажання українців засклити свої балкони – це різновид ментальної хвороби, психічне відхилення. Цілком можливо, що це постсовєтська травма, бо людина, яка має куточок із свіжим повітрям у своїй квартирі, ці кілька метрів свободи намагається загородити, створити собі різновид клітки, тюрми.
Бо й справді: живеш у квартирі на якомусь там поверсі, доступу до землі не маєш, і балкон – єдине твоє вікно у широкий світ. Його саме для того й вигадали, щоб мешканці багатоповерхівок могли подихати повітрям, погомоніти там ввечері чи випити першу ранкову каву.
Бажання засклити балкон – це спроба знищити його основу функцію. І для чого? Щоб складати там старі непотрібні речі, тримати корпус ржавого холодильника, що вмістить банки з консервацією, зношені капці, інструмент і ялинкові прикраси? Щоб на стіну повісити велосипеде колесо, яке вже ніколи не буде їздити? Чи щоб винести туди все, що давно треба викинути, але з незрозумілих причин (та ще згодиться!) шкода?
Найдивовижніше, що потребу засклити балкон мають навіть мешканці просторих новобудов, яким квадратних метрів вистачає, та й із теплоізоляцію не все так погано. Можливо, це просто підсвідома спроба варвара спотворити щось гарне? Адже засклити балкон нового й красивого будинку – це десь так само, як написати нецензурне слово на паркані.
Хіба ні?