Наближаємося до Закону про мову
80 депутатів Київради погодили правки, які надійшли до проекту рішення «Про подолання наслідків совєцької окупації в мовній царині» та підтримали документ в цілому.
Відповідний проект Київрада підтримала за основу 20 квітня. Відповідно до нової редакції, рішення носитиме назву «Про заходи безпеки щодо забезпечення регіональної мовної політики в місті Києві».
Київрада повідомляє, що «на території міста Києва всі назви установ, підприємств, організацій, вивіски, плакати, афіші, публічні повідомлення, рекламні оголошення та будь які інші форми аудіo- і візуальної рекламної продукції, інформація для споживачів товарів та послуг виконуються державною мовою і на розсуд власника такої інформації, англійською та будь-якою іншою мовою. Окремо наголошується, що таке правило не поширюються на дипломатичні установи та офіційні представництва міжнародних організацій, які розташовані в Києві. При цьому знаки для товарів і послуг наводяться в господарському і публічному обігу у тому вигляді, в якому їм надана правова охорона відповідно до українського законодавства».
Йдеться начебто про дрібницю, про очевидну кожному річ – у столиці держави має бути забезпечено можливість отримати меню державною мовою. Очевидну, але наскільки важко ми до неї йшли! Без перебільшення, всі роки незалежності тривають дискусії про мову обслуговування, діловодства та спілкування в офіційних установах. Навіть після початку війни справа ця рухається дуже повільно: лише через три роки у Київради дійшли руки до цього питання. Можу сказати лише одне – нарешті!
Але Київ – це ще не вся Україна. Меню українською має бути і в Миколаєві, і в Ужгороді, і в Чернігові. Кожна нова перемога у відстоюванні законних прав української мови в Україні – чи йдеться про квоти на радіо й телебаченні, чи про мовну статтю в Законі про освіту, чи про вже згадане рішення Київської міської ради – все гостріше ставить питання про формування комплексної мовної політики в Україні. Бо хапаємося то за одне, то за інше, рухаємося хаотично, але цілісної картини так і не бачимо.
Думаю, усі перелічені вище здобутки на мовному «фронті» підготували родючий ґрунт для ухвалення Закону про мову (маю на увазі погоджений з громадськістю законопроект 5670-д). Що діятиме на всій території України й регламентуватиме мововжиток у всіх сферах публічного життя. Щоб не приймати рішення про україномовні меню у сотнях окремих населених пунктів, щоб не відвойовувати мовні статті в кожному окремому законі (про освіту, сферу послуг, культуру, банківську справу тощо). І щоб прибрати нарешті з суспільного дискурсу дражливу тему для суперечок, конфліктів і завойовування політичних балів перед виборами.