Не сотвори собі кумира
Не варто вірити просто так, зачаровуватися й захоплюватися...
Ті самі люди, що змінювали аватарки в фейсбуці на фотографії Надії Савченко, ті ж, що носили футболки з портретом бранки Путіна, ті патріоти, що завзято репостили відео, на якому героїня показує середній палець Кремлю, нині так само гарячково звинувачують її в усіх гріхах, включно з гріхом Іуди – зрадою.
Чи можна засуджувати цих людей? Ні. Розчарування – потужна емоція, а коли воно ще й підкріплене відеодоказами планованого державного перевороту – то й поготів. Ясна річ, що звинувачувати простих українців, диванних аналітиків і експертів, але передусім патріотів, було б неправильно. Адже коли ЗМІ показували героїзм Наді, ці патріоти її палко підтримували; тепер же, коли її звинувачено в зраді України – вони з тих же патріотичних мотивів готові закидати її камінням.
Найважливіший урок, який ми – як суспільство – маємо винести з цієї без сумніву сумної й повчальної історії, полягає в біблійному напучуванні: не сотвори собі кумира!
Не сотвори його з Порошенка, бо виявилося, що вся гучна риторика про потребу перемоги в першому турі була не для припинення антитерористичної операції, що мала тривати «години», а просто задля перемоги цього політика і мінімізації витрат на виборчу кампанію після зустрічі олігархів у Відні.
Не сотвори його з Савченко, бо сидіти в кремлівській в’язниці – ще не означає, що з тебе вийде добрий державний діяч. Не кажучи вже про те, що завербувати агента якраз у в’язниці й найлегше, а суспільство потім його на руках занесе у владу.
Не сотвори його з Саакашвілі, бо двічі в одну річку не ввійдеш, та й Грузія – не Україна, успіх не можна перемалювати під копірку.
Не сотвори його з опозиціонерів – справжніх і липових – які обіцяють знизити тарифи, бо це означає або потребу стати навколішки й помиритися з Росією, або забрати гроші з інших сфер, тобто де факто повернутися до совєтської моделі «розвитку».
Не сотвори його з людей, які ще не були у владі, бо пройти випробування мідними трубами справді може не кожен.
Не сотвори його і з умовного «Вакарчука», бо хоч він і є патріотичною й незаплямованою людиною, але чи має команду?
Не сотвори собі кумира. Не варто вірити просто так, зачаровуватися й захоплюватися, про кого б не йшла мова. Хай слова будуть підтверджені справами, а порядність – чистою репутацією довжиною в життя.
І найголовніше: не треба через сьогоднішніх «кумирів» сваритися з друзями, знайомими та людьми в соцмережах, ображати, сваритися й розводити істерику в суспільстві. Щоб потім не було соромно. Більше спокою, без фанатизму! І без кумирів.