Російська армія така сама, як і її народ, як і її держава

Коли українці у своїх дописах називають росіян виродками й орками, то лише частково перегинають палицю. Річ у тім, що виродження сучасної Росії – не випадковість і не тупиковий поворот цивілізації, а наслідки системного процесу протягом як мінімум ста років.

Я не хочу заглиблюватися в глибину століть і розгадувати якісь буцімто таємниці російської душі, які ніколи насправді таємницями не були – світ просто завжди волів заплющувати очі на російську кровожерність і жорстокість.

Мені йдеться про те, що від часу більшовицького перевороту 1917 року негативна селекція стала основним механізмом російського державотворення

Адже більшовицьку революцію виграли фактично не ліві інтелектуали, що вигадували свої утопічні ідеї у швайцарських кав’ярнях, а найнижчі й найчорніші прошарки суспільства, мародери, терористи, кримінальні злочинці, всі ті, кого ми сьогодні називаємо «дном».

Це вони раптово отримали повну владу і встановили режим терору на всіх окупованих територіях. Людина з наганом у руці стала законом. Ті, що не вміли читати і не звикли митися, раптом отримали змогу безкарно вбивати «білоручок», інтелігенцію, заможних людей, чиновників і всіх тих, кого з такою відразою називали «панами».

Більшовики палили все на своєму шляху просто заради знищення; ґвалтували й убивали жінок; насміхалися і принижували перед розстрілом чоловіків. Особливу лють у них викликали не просто заможні, а освічені, культурні люди – всілякі професори й музиканти, художники і актори. Їх вони вбивали з особливими знущаннями.

Вбивали не тільки вищі класи суспільства, а й просто заможних селян – тих, що не спилися, а працювали і були добрими господарями (пропаганда називала цей найздоровіший прошарок селянства – «кулаками»). Якщо хата була побілена й не перекошена – це вже був привід для ґвалту, розстрілу й спалення. Із чорних заздрощів.

Більшовицька революція не була революцією більшовиків, бо таких – політично підкованих і свідомих – була абсолютна меншість. Це була революція мразі, яка повилазила зі своїх нір, найгірших суспільних маргіналів, злодіїв, дармоїдів і садистів.

Під час цієї революції можна було здійснити швидкий кар’єрний прорив. Владу отримували ті, в кого «рука не дрогнет» перед терором цивільного населення, вбивствами, зґвалтуваннями і залякуваннями. Що менше людяного було в таких «революціонерах», то швидше вони видиралися нагору в новій ієрархії. Саме такими й були більшовики.

І саме на цих принципах будувався Совєтський Союз, ідеальним викормишом якого став Владімір Путін – людина, яка не вирізняється ні розумом, ні талантами, ні навіть фізичною формою. Основні переваги Путіна – його сірість і дикість, кровожерність, підлість і безпринципність, саме це зробило його правителем Росії.

Після розпаду СРСР Росія не змінила цього основного кадрового принципу і будує свою імперію саме за цими лекалами.

Авторитарний устрій не передбачає конкуренції, йому не потрібні найкращі уми й найталановитіші руки. Авторитарному режиму потрібні слухняні раби й жорстокі виконавці

Жахіття цієї війни не є випадковістю – це закономірність; розстріли цивільних на вулиці і катування – не ексцес виконавця, а сама суть російського режиму, свідчення тяглості історичної традиції.

Знищувати Бучу прийшли нащадки тих, хто переміг у більшовицькій революції, тих, які здійснювали Голодомор і були наглядачами в Гулазі. Ми бачили приклади такого біологічного сміття й швидкої кар’єри на власні очі зовсім нещодавно – це Ґіві і Моторола. А сьогодні вони вторглися в Україну, щоб знищити всіх нас.

Армія мародерів, ґвалтівників і вбивць беззбройних цивільних може знімати пафосні відео для тіктоку, але гідно воювати – ніколи. Бо ця армія така ж, як і її народ, як і її держава. Держава, в якій кар’єру робили не завдяки здібностям, розуму, таланту, а завдяки підлості, доносам, зрадам і примітивному вислужуванню. Держава негативної селекції. Держава, де з покоління в покоління нагору виносило саме найгірших. Держава виродків.