Спати з книжками

Той факт, що інавгурація Дональда Трампа збіглася в часі з виходом у лідери амазонівських продажів роману-дистопії Джорджа Орвела «1984», можна інтерпретувати по-різному: і як сезонну тенденцію, пов’язану із вивченням цього тексту в школах; і як хвилю після скандальної цитати Келліенн Конуей про «альтернативні факти»; і, нарешті, як спробу людей перечитати «1984» з метою кореляції сюжету роману і нової реальності навколо них. Мовляв, чи зайшло все вже занадто далеко?

Прикметним у цій ситуації є й факт, що згаданий роман Джорджа Орвелла уже багато тижнів входить і до списку бестселерів найбільшої української мережі книгарень «Є». Крім «1984», протягом останніх півроку українці найбільше читають різноманітну мотиваційну літературу. Як навчитися казати ні, як планувати свій час, як віднайти сенс у житті, як збудувати фірму, як стати лідером, як розбагатіти і навіть як навчитися писати незгірш класиків, – ось далеко не повний перелік найпопулярніших читацьких зацікавлень наших співгромадян. Знаючи, скільки людей почитує зараз різноманітну мотиваційну літературу, часом навіть лячно в маршрутку зайти – там на квадратний метр дерматинових сидінь стільки лідерів, що мимоволі можна почати комплексувати. Зайве додавати, що кількість мільйонерів чи надзвичайно успішних людей у нашій країні різко не зросла. Та й не зросте.

Бо такі порадники, а також сила-силенна різноманітних текстів, що буцімто допомагають розвиватися, насправді не поглиблюють мислення і світогляд, а спрощують його. У них вибудувані в струнку систему аргументи провадять до логічного висновку: якщо працюватимеш над собою – досягнеш результату; якщо будеш інноваційним – випередиш інших; наполегливість приведе до багатства.

Овва! Якщо ви будете найрозумнішим, найхитрішим чи найкраще будуватимете команду, то це ще не означає, що станете, наприклад, президентом, олігархом чи зіркою. Можна прочитати скільки завгодно мотиваційних книжок з оптимістичними назвами, а в підсумку розбагатіє лише автор книги «Як розбагатіти» (коштом наївних читачів).  

У часи постправди, коли люди читають уже не новини, а лише заголовки новин, дієвою протиотрутою від пропаганди й отупіння є довгі тексти. Не лонґ-ріди, що читаються рівно стільки ж, скільки триває пиття XXL американо зі Старбаксу, а товстенькі й грубі книжки – скажімо, романи. Бо добра художня література, так званий fiction, завжди пояснює життя краще, ніж це вдається психологам, науковцям й аналітикам.

Головний герой роману може бути шляхетною, мудрою й мужньою людиною, а в фіналі все одно зазнати поразки. У романі герой може бути позитивним персонажем до останніх сторінок, коли раптово відкриється, що він збоченець, казнокрад чи вбивця. У романі протагоніст може мати позитивні риси, які відтінюються негативом і вадами. Словом, як у житті.

Невипадково успішні країни, як-от Німеччина чи Швеція, захмарні суми витрачають на промоцію читання. Вони чинять так не через те, що мають забагато грошей і не знають, куди їх уже витрачати, а для того, щоби заробляти ще більше. Людина, привчена читати, мислить інакше, глибше, несподіваніше. Читаючи, вона уявляє собі сюжет (наче фільм), розвиває фантазію, навичку думати, пам’ять.

Начитані люди можуть здійснити відкриття чи прорив у науці – багата, тренована уява дозволяє їм виходити за межі вже усталеного й відомого. Вони краще розуміють оточуючих, бо поліфонія норовів і людських характерів змалку знайома їм зі сторінок романів. Вони вміють порівнювати й проводити аналогії, зіставляти; усвідомлюють, що під соціальною чи публічною «маскою» людини може ховатися друге дно – непривабливе, просто інше або й краще.

Не кажучи вже про те, що начитана доброю літературою людина ще й тому не сприймає пропаганди, що стилістична примітивність, штампи, кліше і словникова бідність політичного лексикону викликають у неї відразу.

Вважається, що з думкою треба переспати, аби вранці винести правильне рішення. У наш час таку традицію можна уточнити: спати треба з книжкою. І що товстішою – то краще для вас. І гірше для Трампа.