Янукович у розбитого корита. Сценарій для впертого диктатора

Ну що ж, не зростається у Віктора Федоровича та його оточення із Європою. Звісно, ще є нібито час до 19 листопада...але вірити у те, що принципова несумісність форматів може бути якось врегульована, можуть навіть не єврооптимісти, а, мабуть, євроутопісти. На нинішній український істеблішмент справляють враження лише арешти рахунків, рейди спеціальних служб у закордонні маєтки, тощо. Так він розуміє силу - і, до речі, саме подібний інструментарій сьогодні на порядку денному в Європейської Комісії, яка відчайдушно шукає нові резерви для союзного бюджету, при тому що приховані від оподаткування гроші на території ЄС за розрахунками спеціальних служб становлять суму біля 1 трильйону євро. Лише і тільки тому шанс ще залишається.

Що ж відбувається і які можуть бути наслідки організації діючою українською владою провалу Вільнюського саміту?

Віктор Янукович бажав би отримати все пакетом - і Тимошенко в буцегарні (або геть нейтралізовану в якості діючого політика), і підписання Вільнюської угоди, і збереження преференцій на російському ринку. Але це неможливо. Хоча помріяти зазвичай нешкідливо.

Окремо скажу щодо згаданих преференцій - яким би проросійським не виглядав Валерій Мунтіян, насправді це не зовсім так, або взагалі не так. Сподіваюся, Москва все ще сприймає його щиро. Але зона вільної торгівлі в СНД - його дітище - не дає можливості Росії просто так обрубати торговельні стосунки з Україною. Митний союз? Агов! Лише Росія з-поміж його членів належна до СОТ. Це група заплутаних питань, але нема об’єктивних підстав для того, щоби вважати Україною слабшою. Щодо газу, то навмисно чи випадково «злиті» у Мережу одкровення Дмитра Фірташа яскраво демонструють - Росія не менш залежна від України у сфері енергетики, аніж навпаки.

Інтенції нашого глави держави та його оточення цілком зрозумілі. На що може очікувати Україна в разі фіаско у Вільнюсі - вже писалося, і багато. Конкретизую - на щось на кшталт технічного дефолту, і це - оптимістичний сценарій. Оскільки виробництво та комерція, затиснуті зарегульованістю, яка є лейтмотивом нашої нинішньої внутрішньої господарської політики - ледве дихають.

Бажання нашого голови держави зрозумілі. Він хотів би бути схожим на Алієва чи Керімова. Але для цього немає «палива». Тоді, які наслідки очікують на нас у разі, якщо його впертість переможе раціо?

По-перше, зникнуть союзні гарантії під кредити системних європейських банків.

По-друге, буде заморожено технічну допомогу.

По-третє, апетити Росії серйозно зростуть. Так було в Білорусі.

По-четверте, і без того «вібруюча» спільна ідентичність України остаточно розвалиться. Адже наразі трохи більше половини українців підтримують саме євровектор.

І по-п’яте, Віктор Янукович, за всього сприяння бюджету, бюрократів, ресурсів програми «Агітатор», тощо - не вийде до другого туру, так само, як пан Смірнов у Трансністрії. Бо в Україні вибори - це День Помсти.

Іронічно, що у спільному привітанні президента Віктора Януковича, прем'єра Миколи Азарова та спікера парламенту Володимира Рибака до Конгресу українців Канади (КУК), яке виголосила радник президента Ганна Герман, йдеться: «Цей рік увійде в історію як рік нового цивілізаційного вибору України, як рік, коли Україна підпише Угоду про асоціацію». Коментуючи долю Юлії Тимошенко, Герман зазначила у своєму виступі перед Конгресом: «Ми повинні зробити все, щоб було знайдено мудрий компроміс, продиктований інтересами держави».

А ось так прокоментував ситуацію єдиний поки що переобраний на другий термін голова української держави. «Я може грубувато відповім, але хочу, щоб мене абсолютно правильно зрозуміли, тим більше, що я не остання інстанція, яка повинна робити висновки «що, якщо». Мені здається, що ми залишимося у розбитого корита з невиконаними деякими своїми рішеннями», - сказав Леонід Кучма.

Тому для Януковича - підписання Вільнюської угоди є питанням власного політичного виживання.

Адже потенційній диктатурі «нумер 2» в Європі «кисень» буде одразу перекрито з усіх боків.