Вибори до Держдуми і Україна. Чи треба дбати про права громадян країни-агресора на нашій території?

До парламентських виборів РФ залишається кілька днів. 18 вересня громадяни Росії мають продемонструвати своє волевиявлення. Російські громадяни в Україні теж мають бажання реалізувати своє виборче право на територіях дипломатичних установ. За даними Центрвиборчкому РФ, таких громадян Росії в Україні проживає 80 тисяч. Але президент 10 вересня заявив про неможливість проведення виборів до Держдуми Росії на території України, а вибори в анексованому Криму закликав вважати незаконними.

Така позиція держави України обурила громадян Росії, які мешкають наразі з тих чи інших причин в Україні та які мають право голосувати на виборах до Держдуми. Ті, хто попросив політичного притулку, позбулися права брати участь у народному волевиявленні. І якщо заклики до світової спільноти визнати вибори в окупованому Криму незаконними сприймаються громадянами РФ в Україні без зауважень, то неможливість проведення виборів на материковій частині викликало ледь не осуд.

Так, нещодавно в ефірі «Громадського» російські політичні активісти – Григорій Фролов, директор з розвитку фонду «Свободная Россия» та керівниця проекту EMIGRUSSIA Юлія Архіпова – заявили, що не розуміють, чому Україна вважає неможливим проведення виборів до російського парламенту, натякаючи на те, що виборчі права осіб з російськими паспортами, котрі перебувають на території України, порушуються. Окрім того, на їхню думку, така позиція України грає тільки на руку Кремлю. Бо останній зацікавлений у тому, щоб протестний електорат на вибори не прийшов. А протестний російський електорат саме зібрався в Україні.

Олександр Черненко, народний депутат БПП, екс-голова Комітету виборців України, переконує в коментарях ЗМІ, що немає правової бази заборонити голосування в приміщеннях дипломатичних установ.

Голова громадянської мережі «Опора» Ольга Айвазовська на своїй сторінці у Facebook зазначає, що «відмова від проведення виборів на чотирьох дільницях у межах України є логічною, хоча і ризиковою з точки зору ефекту. Головне – запобігти провокаціям, які можуть відбутись біля консульств, з метою репутаційних втрат для нашої країни. Для мене особисто цінний кожен громадянин РФ, який готовий голосувати за її опозицію, але влада РФ використає кожен факт протидії лише на свою користь». 

Тим часом МЗС посилається на низку міжнародних документів та наголошує, що «проведення виборів депутатів Державної думи Росії у приміщеннях російських диппредставництв на території України можливе виключно після відмови російської сторони від проведення виборів на окупованих територіях України, а також після вилучення з федеральних списків кандидатів у депутати, висунутих російськими політичними партіями, що включені до регіональних груп, які охоплюють тимчасово окуповані Російською Федерацією території України».

З усього галасу чомусь випав той факт, що Україна офіційно визнала Росію країною-агресором ще в січні 2015 року.

І забезпечення виборчих прав громадян з російськими паспортами на території України щонайменше виглядає нонсенсом у правовому та моральному аспектах і може трактуватися як шизоїдна поведінка. Про це більше розкажуть психіатри.

Я погано собі уявляю, як окупована нацистською Німеччиною у 1938 році Чехословаччина, в якої анексували Судетську область, дозволила б на своїй території «забезпечувати» виборчі права громадян на виборах до Райхстагу – парламенту окупантів. Звичайно, виборів там не було, але наш анексований Крим – це, власне, українські Судети, ситуація з агресією однієї країни проти іншої ідентична.

Тому не може країна-жертва російської агресії вважати можливим проведення на її території виборів до окупаційного парламенту РФ.

А тим, хто знову співає про демократію у ставленні до агресора і закликає «не будити ведмедя», нагадаю досвід тієї ж Чехословаччини у 1938-1939 роках, чию «територіальну цілісність принесли в жертву тій справі, котру прихильники «політики примирення» називали «справою миру» (Ж. Б. Дюрозель).