Задовбали

Нє, ну є, скажіть, в людей совість? Хоч би крапелька, хоч би крихта?

Літо, спека, хочеться розслабитись, законна відпустка, конституційне право нічого не робити. І на тобі… Вчепились, як вош кожуха. То «свої» мозок пропивають всілякими дурними задачками, то «чужі» в гості лізуть. Ну, як так жити? Ні дня без сюрпризу.

Дайте ж ви вже нарешті людині відпочити. Просто, по-людськи, як звичайному середньостатистичному Президенту. Забудьте про нього хоч на кілька тижнів. Він же ж не відпочилий та задовбаний країною не зможе нормально керувати. І це на нас, громадянах, в першу чергу відіб’ється. Бо бути Президентом – це вам не коники ліпити. Це важка і виснажлива праця. Важча, до речі від роботи шахтаря і косаря. Бо що там косар? Помахав косою і пішов спати. А шахтар поколупав вугля і пішов пити. А Президенту так не піде. В нього обов’язків хоч гать гати. Всіх помири, перетасуй, розведи, зведи, щоб фунциклювало, завдання роздай, проконтролюй, вектори розстав, стратегію розвитку намалюй, делегацію прийми, промову виголоси, нічого при цьому не переплутай, олігархів не образь, народу поможи, кого треба посвари, ордени роздай, закони підпиши, у відрядження поїдь, вінок впіймай - навіть в гольф пограти часу не вистачає, не кажу вже про полювання. Хіба ж це життя? Каторга.

І навіть відпустку нормально пережити не дають. То декларації у них двадцять років - сідай записуй привітання, то закони їм якісь треба завірити, то прем’єру не терпиться побачитись, бо він, бач, сам боїться на господарстві лишитися і країною покерувати, то ще якась біда на голову… І що його, скажіть, на милість, зі всім цим робити? Ну як діти малі. Чесне слово.

Лежить Президент на пляжі… Як біла людина лежить. Намагається прийняти сонячну ванну. Після гучного святкування дня народження це не так легко зробити. Але лежить, приймає, втикає на чайок, слухає шум моря, і тут до нього підходять і кажуть: «Вікторе Федоровичу, будьте такі ласкаві, відірвіть свій мудрий державницький погляд від чайок і підмахніть он цей папірчик. Це дуже важливо. Без нього країна з кризи полюбе не виборсається. Підмахніть».

Що тут скажеш. Бере Президент і підмахує. А згодом виявляється, що закон і справді дуже важливий. Країна без нього ніяк. Бо як, скажіть, прожити без оновлених законодавчих актів України щодо племінної справи у тваринництві? Ще без газу, армії і пива якось можна протягнути, а от без племінної справи – ніяк. Особливо, коли в країні стоїть неймовірна спека. Коли в тіні термометр долізає ледь не до сорока, і жодна худоба навіть думати не хоче про якесь розмноження. Їй би тільки в холодну калюжу залізти і сидіти по шию в воді цілими днями. Але де ж ту холодну калюжу тепер знайдеш…

І ви думаєте тою худобою все закінчилося? Як би не так! За тих два тижні, що Президент перебуває у відпустці, його підпис з’явився аж на 53-ох документах. Це вам і закони, і укази, і розпорядження. Того звільни, того признач, того переведи, того нагороди, те ратифікуй і так без кінця. Якась кара небесна. А до того ще й вітання шли, з ювілеями поздоровляй. Ну як, скажіть, не привітати, наприклад, учасників, організаторів та гостей Міжнародного телевізійного конкурсу виконавців «Пісні моря», чи Президента Єгипту Мухаммеда Хосні Мубарака з нагоди національного свята? А хіба ж можна забути про працівників металургійної та гірничодобувної промисловості? Їх також треба привітати. І бухгалтерів з нагоди професійного свята, і хліборобів Донеччини з намолом першого мільйона тонн зерна, і Короля Іспанії Його Величність Хуана Карлоса І з перемогою збірної Іспанії на ЧС з футболу (може, коли в гості запросить кориду подивитися), а Президента Франції Ніколя Саркозі з нагоди взяття Бастилії, а Президента Монголії Цахіагійну Елбегдоржу з Днем перемоги Народної революції, а учасників, організаторів та гостей XIX Міжнародного фестивалю мистецтв «Слов\'янський базар у Вітебську»? І так ще 16 підписів. Разом вже 69.

Та як би ж то на тому все і закінчилось. А ні. Як почув народ, що Президент у Криму відпочиває, то повалив туди як по свячену воду. І не хто будь, а все люди поважні та високо достойні. Свої і чужі. Хоча що я все про чужих. Чужі тут не ходять. Хіба зрідка. Он забрів якось Президент Європейської Ради Герман ван Ромпей. Трохи не вдало, бо якраз на 60-ту річницю з дня появи на світ Божий Віктора Федоровича. Як на зло – чесне слово. Але що ж зробиш. Дуже вже просив зустрітися. Хіба відмовиш такому високому гостю? Довелося приділити увагу. Полялякали трохи… Євроінтеграція, стандарти Євросоюзу… Загалом нічого цікавого. Прес-конференція також скучна була. Найвеселіше було вінки до Могили Невідомого солдата класти. Вінки – це тепер завжди весело…

Чесно кажучи, якби не гарне свято, влаштоване наступного дня, то день народження міг би нічим і не запам’ятатись. А так, що не кажіть, вдалося. 60 років тільки раз у житті, то чому б не відвести душу в душевній компанії? А компанія з’їхалась ще та… І Діма Медвєдєв з Росії приїхав. І Саня Лукашенко з Білорусі, і Ільхам Алієв з Азербайджану, і Серж Саргсян з Вірменії, і Нурсултан Назарбаєв з Казахстану, і навіть Юра Лужков притусував. Не кажу вже про «своїх» любих друзів олігархів, соратників по партії і всіх, всіх, всіх кому пощастило. Спочатку все було дуже чинно. Для преси тусняк назвали «неформальна зустріч шести глав держав Співдружності Незалежних Держав». Ну так, щоб красіво звучало. А не для преси таку потім гулянку влаштували, що ні словом сказать, ні пером описать. І Філя був, і Сердючка була, і навіть Лару Фабіан звідкись притягнули. Правда, якесь чмо потім відео в Інтернет з тої п’янки скинуло і весь чесний народ тепер знає, який з Президента любитель потанцювати. Але Бог із ними, хай знають і заздрять. Їм так не жить.

І що? Після такого святкування сам Бог велів добре відпочити. Але ж хіба дадуть? То Репортерам без кордонів приспічило зустрітися-покалякати, довелось відмазуватись, то Азаров прикатив про урожай потеревенити, то Коля Присяжнюк, аграрний міністр, з тим самим, то тепер ще й Кирил Гундяєв. Той, що патріарх московський. І що з тим всім робити? Хіба ж з таким людьми розслабишся. Ну, ще з Азаровим пів біди, він свій, а патріарх… Руку поцілуй, благословення попроси, поганого слова не скажи - одні нерви. І ще питання якісь точно вирішувати доведеться. Бо ж цей чоловік просто так в гості не приїжджає. Що йому цього разу доведеться пообіцяти чи подарувати – один Бог знає. У нього час дуже дорого коштує…

А завтра ще Володя Путін приїде, і Юра Лужков. У них день Флоту намічається в Севастополі. Путін взагалі зібрався з байкерами на мотоциклах кататися. Треба подбати, щоб все пройшло гладко. Та й покалякати доведеться… Може навіть знов про газ і про трубу, будь вона неладна… Головне щоб з ним на мотоциклі не довелося ганяти.

Понаїхали, блін…

Отака от непруха. Ні відпочити, ні позагорати, ні книжку поета Чехова почитати, ні рибу половити. Важке життя в Президента. Чесне слово. Навіть ворогу не побажаєш.

Може, дасте йому нарешті відпочити? Він також людина, і ніщо людське йому не чуже. Хай відпочине. За нас усіх. А ми вже за нього гуртом і попрацюємо. Все одно у нас вибору іншого немає. Бо їсти ж хочеться…