Повінь наближається

Шановні кияни і гості столиці, а також ті нещасні, хто в найближчі вихідні збирається цими гостями стати! Негайно йдіть на базар і купуйте собі гумаки, рятувальні жилети і надувні човни. Наш новий-старий надзвичайний міністр Нестор Іванович пророкує потоп.

А він знає, що каже… На те його і призначили таким надзвичайним міністром. Тому не баріться і швиденько, поки ще є кілька днів, затарюйтесь найнеобхіднішим. Якщо надувний човен вам не по кишені і ви приречені животіти у своїй квартирці або сидіти на даху власної вілли, поки зійде велика вода, то підготуйтесь до цього якнайретельніше. Насамперед облаштуйте недоторканний запас на чорний день. Адже насправді ніхто не знає, скільки у кого цей чорний день буде тривати. Обов’язково насушіть сухарів і запасіться горілкою. Подбайте, щоб у вас завалялось хоч трохи сала, квашеної капусти і презервативів. Презервативи потрібні не тільки для того, щоб безцільно коротати час, а й для більш практичних речей. Наприклад, для надійного збереження документів, носіння води і навіть гідроізоляції кінцівок. На крайняк, якщо вони й не згодяться, ви завжди зможете використати їх під час літнього відпочинку на курортах Єгипту чи Туреччини в якості гумової шапочки для плавання.

Хоча міністр і запевняє, що повінь буде не дуже сильна, але вірити у ці байки не варто. Ви ж знаєте, як у нас з достовірною інформацією… Кажуть одне, а виходить протилежне. Тому, коли повідомляють, що пік проходження максимальної кількості води через Київ у зв\'язку з повінню відбудеться 17-18 квітня, то це зовсім не означає, що ваша радість на цьому закінчиться. Навпаки – можливо, у ці дні все тільки почнеться. Адже ще не відомо, кого і що затопить.

Хоча Нестор Іванович і стверджує, що його відомство мінімізувало загрозу підтоплення столиці і якщо воно все-таки трапиться, то весняним купанням будуть втішені не всі жителі Києва, а лише ті хто волею долі опиниться в Гідропарку, на рівні фундаментів в Осокорках і в окремих об’єктах у Кончі-Заспі, цьому також треба вірити лише з ввічливості. І не тому, що шанований пан міністр щось приховує або, боронь Боже, каже неправду. Ні, звісно, ні! Просто, знаючи, як загроза мінімізовувалась, можна з легкістю припустити, чого все-таки варто очікувати. Адже лише в нашій країні і ще, можливо, у наших сусідів росіян, з яких ми багато чого мавпуємо могли додуматись, запобігаючи повені винищити усю рибу величезного Київського водосховища. Іншого способу мудрі «запобігальники» так бідні і не знайшли. Воно й не дивно. Адже людський мозок давно не бере жодної участі у життєтворчих процесах нашої країни. Мозком тут користуються лише задля накопичення капіталу та задля збереження власної шкури від механічних пошкоджень, коли цей капітал вже накопичився.

Чиновники просто сіли та порахували, що дорожче коштує: водосховище риби чи десяток вілл на намитих територіях в Кончі Заспі. Додали до цього страхову вартість силіконових дуп, цицьок і розпальцованих тіл з кілограмовими золотими хрестами на пузі тамтешніх жителів і вирішили, що риба нам нафіг не потрібна. Бо жодного річного державного бюджету не вистарчить, аби покрити збитки кончезаспівської братви.

Воно, може, й правильно і логічно. Але все-таки хочеться свята, чесне слово. Так нудно і нецікаво останнім часом живеться в столиці. Понти, жлоби, донєцкі, калєснічєнка зі своєю рагульською виставкою і тушки на вагу за ціною використаних шкарпеток… Навіть пофотографувати нема чого. Тільки й надії на повінь. Може, все-таки не справдяться прогнози і \"велика вода\" пройде вище від запланованого рівня 94-94,5 м за балтійською системою при висоті захисних дамб 95,5-96 м і затопить в хлам весь цей дурдом і змиє в «прєкрасноє дальоко» все, що заважає вільному рухові могутнього Дніпра. І пан міністр, закатавши рукави та вдягнувши гумові чобітки, нарівні з працівниками жеку піде рятувати приблудних київських котів, і пан Президент, пересівши на яхту та озброївшись рятувальними кругами, погребе київськими вулицями ловити дрейфуючих на відрах гостей столиці, а за ним Діма Табачник кинеться з парасолькою рятувати київські архіви від замокання і навіть зблукалий у часі та просторі мер всіх космонавтів, вдягнувши водолазний костюм, кинеться виносити на сухе своїх трухлявих бабусь…

Головне – щоб під час цього свята весни та життя не затопило бортницької станції аерації. Бо дрейфуюче лайно може суттєво підіпсути романтику. Але, з іншого боку, може, хай затопить. Все-таки нічого протиприродного у цьому немає. Лайно як лайно. Просто слова стануть дійсністю, а дійсність набере форм реальності. І країна нарешті на власні очі побачить те, у чому вона давно живе і про що вона давно підозрювала, але зі скромності боялась визнати.