Табачізм

В Дмитра Табачника нині складні часи. Мало того, що треба ходити на роботу і щось сяк-так чудити, так ще й параноя напала - «забули і забили». Ніхто не згадує, майже ніхто не пише, а так же ж хочеться слави. Вже хоч би багном на виході з міністерства облили, і те добре. Відразу б відчув власну значимість. А так…навіть багна людям шкода на таку розумну постать кинути. Жахіття якесь…

Втім, Табачник не схильний впадати в песимізм. Не йдуть до гори… - піде гора…

Вирішив Табачник нагадати про себе гострим і проникливим словом. Таким проникливим, щоб усі довкола здригнулись, і, якщо не заповажали, то принаймні почали боятись. Вирішив і зробив… Відригнув так, що всі довкола, у кого немає нежиті, аж відвернулись. Творчість свою назвав, щоб краще в очі впадала - «Духовная капітуляція націоналістов», і наваяв там такого, що ледве купи тримається. Воно б, мабуть, і не трималося, якби не його слина, що бризкала під час писання і зліпила воєдино весь викладений маразм.

Із друком проблем не було. «Такий «цінний» опус з руками і ногами відірвуть», - подумав Табачник, але на всяк випадок поніс до своїх, аби часом не виправили чогось зайвого і не вкоротили. Ну і гонорар виплатили. На підопічних бо ж завжди легше натиснути, ніж на чужих, а без гонорару, ви ж самі розумієте, такому «творцю» як Табачник ніяк. Треба ж за щось антикварні картини купувати.

Втім, незважаючи навіть на прекрасну зліплюючу здатність Табачникової слини і величезну підбірку найкращих маразмів, текстик вийшов таким собі. В основному схожий на пророцтва божевільного ясновидця, на якого зійшло одкровення після удару струмом з розетки. Основна ідея - націоналістам капут! Похідна – західняки тунеядці, які без підтримки східняків вже б давно передохли з голоду.

Якщо вірити Табачнику, то «Радикальні націоналісти настільки скомпрометували себе під час ющенківської п'ятирічки, що їх повернення у владу в доступній для огляду перспективі, в умовах збереження територіальної і політичної єдності української держави, неможливе». Єдине, про що їм, націоналістам, ще залишається мріяти так це про те, що «Варто спробувати зберегти за собою печерний заповідник націоналізму від Карпат до Збруча. Деякі пропонують ще й Київ прихопити, але найбільш кмітливі розуміють, що не по «Сеньке шапка». Далі «мудрий» Табачник конкретизує. Націоналістами в Україні слід вважати Яворівського, Павличка і Кравчука. Ну і, звісно, Андруховича, який запропонував подумати, чи не варто Донбас відпустити в чортову мать до Московії. Потім Табачник, ввійшовши в раж, в кращих традиціях совкової пропаганди погрожує апартеїдом і етнічними чистками, які мріють влаштувати націоналісти «інженери чєловєчєскіх душ із Івано-Франковска». І на завершення зовсім по-фрейдівськи заздрить, що «іменно в годи господства «свідомих» откати і взяткі сталі составлять 50%, 70% і даже 90% виделенних средств».

Яка дивовижна проникнивість, Дмитре Володимировичу. Які невичерпні знання основ ідеології українського націоналізму! Яка чудесна поінформованість про відкати! Невже з часу приходу вас до міністерства вони зменшились? Співчуваю, щиро співчуваю. Що вдієте - криза. Мусите трохи потерпіти. Потім, мабуть, і на вашій вулиці буде свято. Десь ближче до літа, коли запахне екзаменами. Звісно, якщо вас не знімуть.

Чесно кажучи, весь цей ідіотизм від міністра Табачника можна було б списати на черговий приступ шизофренії, коли б ми не знали його як послідовного ненависника всього, що стосується України і українців. З іншого боку, йому можна було б навіть повірити, адже людина старалась, записувала весь свій маразм, розставляла коми.

Можна було б, але не варто. І на це є кілька причин. По-перше, Табачник, як ви вже встигли помітити, страшенно закомплексований «тіпок». Йому, мабуть, колись дуже не пощастило з українцями. Чи то нянька була українкою, чи, може, в школі чи інституті хтось з українців йому потовк мордяку - це не суть важливо. Можливо, навіть якась україномовна дівчина або, що ще гірше, галичанка просто йому не дала. Ну, могло ж так бути? Погодьтесь. Не дала і квит. Сказала, наприклад, що від нього погано пахне. «Іди, Дмитре, помийся, а тоді будемо балакати». Так це чи не так ми напевно ніколи не дізнаємось, але те, що у нього комплекси із чітко вираженим підґрунтям, видно неозброєним оком.

Друга причина, яка спонукає бородатого міністра писати всяке лайно - його неосвіченість. Він має підвішений язик, але занадто сильно плаває в фактажі. Багатьох речей він просто не знає, а тому компенсує їх словоблудством. Він гарний маніпулятор, але нікудишній знавець історії. Історія і Табачник - це взагалі взаємо заперечні речі. Тільки останній дурень міг назвати помаранчеву владу націоналістами. Тільки останній неук може вважати Кравчука, Павличка і Яворівського націоналістами, і ставити їх в один ряд з Бандерою і Шухевичем. Можливо, вони і є, десь глибоко в душі, такими, але назовні це ніколи не було видно. Коли б таку ахінею ще ніс якийсь пияк-професіонал з якогось Задрипанська - це ще можна було б пропустити повз вуха, але коли це вилітає з вуст міністра освіти, освіта тут, до речі, ключове слово, то виникає природне запитання: коли кирилівська дурка встигла перемістись в будівлю міністерства освіти, і чому цього ніхто не помітив?

Ну і третє, найголовніше. Табачник клоун і казнокрад. Це, до речі, не я сказав, а його колега по партії Борис Колесніков, який, на відміну від Табачника, рідко кидає слова на вітер. Ось цитата «Давайтє поднімєм вопрос об ісключєніі етого дешевого клоуна Дмітрія Табачніка!», заявив в одному з інтерв’ю Колесніков. «Казнокрад, не создавший в своєй жизні нікакого бізнеса? Как он вообщє может судить? Что он вообщє дєлать умєєт, кромє того как кніжкі і картіни із і так небогатих украінскіх музєєв тиріть?»

Клоун він ще той. Гнати маразм і навіть не усміхатись дано не кожному. А от на рахунок казнокрадства нічого сказати не можу. Колєснікову краще видно. Але ідею про те, що галичани без допомоги Донбасу вимруть, він таки вкрав. У свого ж таки співпартійця, такого ж «розумного» як і Табачник українофоба Каліснічєнка. Не встиг останній бевкнути на радіо «Свобода» про те, що «Восток дал дєнєг для Запада», як Табачник відразу в притаманній йому манері підгавкнув. «Мільйонам втікачів-прибульців з псевдо-П'ємонту просто нічого буде їсти і ніде буде працювати в мегаполісі, якщо з нього підуть офіси донецьких, дніпропетровських, харківських, запорізьких, одеських, кримських та інших компаній. Окремо взята провінція не в змозі прогодувати і привести в порядок навіть Львів, куди вже їй до Києва».

Хто б казав… Невже клоун і казнокрад з історика недоука перекваліфікувався в економіста? Браво, Дмитре Володимировичу! Давно пора. Давно. Без вас українська економіка і справді перебуває в дуже плачевному стані. Якщо вже у вашій такій мудрій голові зійшлися і історичні, і економічні, і вже тепер навіть соціологічні та екстрасенсорні знання, то нам немає за що переживати. Україна в надійних руках.

Відповідати на Табачників гон марна справа. Запор думки - понос слів, більше нічого. Можна було б навіть не звертати на це ніякої уваги, якби весь цей понос не смердів відвертим розпалюванням національної ворожнечі і приниженням гідності цілого українського народу. Справа ж, насправді, не в галичанах. Так, Табачник їх особливо ненавидить, але не менш зневажає він і решту українців, не визнаючи їх права на своє власне, а не колонізаторське трактування історії, а також на своє власне бачення майбутнього.

Проблема зовсім не в галичанах вже хоча б тому, що націоналістів на сході зовсім не менше, аніж на заході. Людей, які по-справжньому люблять свою землю, а саме любов до своєї землі і свого народу і є націоналізмом, вистарчає по обидва боки Дніпра. Інше питання, що такі як Табачник і його одноплемінці з ЧК, набагато більше постаралися зачищаючи східну Україну від українців, бо мали на це більше часу і більш ретельно втоптували своїми більшовицькими лаптями в душі українців страх. Власне, наслідки цих старань ми нині і пожинаємо.

Якщо Табачник не в курсі, то саме українці-східняки найзатятіше боролися з московським більшовизмом, чим заслужили собі спочатку продрозверстку, а далі Голодомор. Саме їх кремлівські канібали прагнули знищити до ноги, аби потім вільні землі заселити всілякою мраззю, яка називалась совєцьким народом. Саме на них був спрямований наказ Жукова і Берії 1944 року про примусове виселення всіх українців, які жили на окупованій німцями українській території, в «отдаленные края СССР».

Табачник знає про це. Чудово знає. Відомо йому і те, що в УПА, яку він називає не інакше як СС, воювали далеко не тільки галичани, а й східняки і представники численних поневолених народів совка: грузини, азербайджанці, татари, євреї і навіть росіяни. Табачник все знає, але в нього, наразі, зовсім інше завдання. Йому хочеться отримати сатисфакцію і поглумитись над тими, кого він особливо ненавидить - над українцями.

Не мені вам розказувати, що такі бажання, як правило, притаманні людям слабким, ницим і гнилим всередині. Все, на що вони здатні, це сидіти в лайні, пити і їсти це лайно, і будувати з нього свої лайняні повітряні замки. Всі вони, як правило, закінчують дуже погано - або в дурці, або самі знаєте де від рук своїх же «товаріщєй».

Ми поки що живемо в більш менш вільному суспільстві, де кожен може робити що захоче, аби лиш не вилізати за рамки закону. Їсти поки що також можна те, що заманеться. Тож, якщо комусь вперто подобається смакувати лайно, то що тут скажеш. Хай смакує… Смачного!