Операція для внутрішніх органів

Вчора вперше за всю історію нової влади з вуст одного з її представників прозвучала раціональна пропозиція. Як це не дивно, вийшла вона з вуст колоритного міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова - того самого, якому нещодавно подарували каділака.

Могильов належить до людей, яким завжди є що запропонувати і що сказати. Але цього разу він перевершив навіть самого себе. Як би це не звучало абсурдно, але настоятель всіх міліціонерів запропонував скоротити кількість своїх підопічних на третину. Згідно логіки міністра, в результаті скорочення чисельності можна буде підвищити зарплату тим, що залишаться і таким чином підвищити їхню професійну мотивацію. «Мета - отримати працівника міліції, що має високу зарплату, щоб робота міліції була престижною через свій рівень зарплати», - сказав Могильов. Процес відсіву зайвих має зайняти 3-5 років.

Що тут скажеш… Браво пане міністр! Браво! Нарешті в країні запанує мир і спокій. На допитах не вбиватимуть студентів, з доріг зникнуть колядники з полосатою ковбасою в руках, мажори перестануть збивати людей, неугодним перестануть підкидати наркотики, зникне хабарництво і винні будуть покарані, а невинні возвеселяться.

Не знаю, хто підказав Могильову таку чудесну ідею. Чи, можливо, він додумався до неї сам, але вона без перебільшення геніальна. Шкода лишень, що процес її реалізації буде тягнутися аж так довго. Чи вдасться її зреалізувати і чи дасть вона очікувані позитивні наслідки, це вже інше питання. Як і те, чи пацієнта в принципі ще варто лікувати.

Основний опонент Могильова - депутат Москаль – вважає, що це нереально, бо «для реалізації чергової фантазії міністра» доведеться змінити закон, що не зовсім просто. Крім того, займаючи перше місце за темпами наркотизації суспільства і за рівнем злочинності в Європі, нам тільки ще чисельність міліції залишилось скоротити… «А хто буде підтримувати порядок?», - питає Москаль.

Втім, і в словах депутата, і в пропозиції міністра є раціональне зерно. Принаймні, на перший погляд. Можна було б шукати істину і десь посередині, але вона, скоріш за все, далеко збоку. Сучасний стан міліції давно бажає бути кращим. Це м’яко кажучи. По-перше, сліпому видно, що вона не особливо справляється з покладеними на неї обов’язками. По-друге, якщо й справляється, то не завжди в межах закону і виділених повноважень. І по-третє, її кількість вже давно перевалила всі межі пристойності.

За різними оцінками наш спокій і мир охороняють нині близько 300-400 тисяч людей в кашкетах, і це без врахування внутрішніх військ. З ними цифра буде ще на дві сотні тисяч більша. Це як мінімум втричі переважає число українського війська, яке також за різними версіями коливається між 100 і 200 тисячами.

Якщо користуватися здоровим глуздом, то в Україні, очевидно, триває якась внутрішня війна з бандитизмом, раз країна потребує такої кількості вояків з міліцейськими ксівами. Адже за приблизним підрахунком виходить, що на 76 громадян припадає один працівник внутрішніх органів. І це без врахування службовців СБУ, податкової міліції і інших блюстителів закону. Здавалось би, така кількість багнетів мала б без проблем навести в країні лад і раз та назавжди покінчити з будь-якою злочинністю. Здавалось би…

Втім реальність зовсім інша… І скоріш за все змінити її не зможе ані скорочення чисельності міліції, ані її збільшення. Адже метастази хвороби вже так сильно розрослися, що залишається лише один спосіб лікування – ампутація. Чого саме? Руки, ноги чи голови? Всього.

Змінювати треба психологію служби. Силові органи - це апарат насильства який тягне своє коріння з тоталітарної імперії, де кожен громадянин був гіпотетичним злочинцем. Ані розуміння свого місця і ролі, ані ставлення до роботи і громадян, ані принципи роботи з тих часів принципово не були змінені. Немає нічого живучішого як традиція. А саме її треба знищити. Традицію, що дає мандат на насильство, традицію, яка вселяє відчуття вищості та вибраності і традицію безкарності за порушення норм та правил.

Доказом цього є не лише небувалий зріс злочинності в суспільстві, низький рівень розкриття злочинів, а й, в першу чергу, велика кількість злочинів, скоєних безпосередньо працівниками правоохоронних органів і катастрофічний, мало що не узаконений рівень корупції. Звісно, з корупцією начебто борються, злочинців в пагонах начебто карають і рівень професійності працівників нібито підвищують… Але… Віз і нині там.

Для мене стала шоком інформація про те, що в Грузії працівники ДАІ - одні з найбільш шанованих в суспільстві людей. Самі водії відгукуються про них найтеплішими словами. Як це не фантастично звучить, але це правда. Грузинські водії стверджують, що працівники ДАІ дуже полегшують їм життя, завжди допомагають вирішити проблеми, що виникли на дорозі, ніколи безпричинно не зупиняють, порадять куди і як краще доїхати, до кого звернутися та навіть в разі потреби можуть дозаправити. Просто тобі працівники сфери послуг і ангели охоронці…

Але нам так не жити. Бо уявити собі такого дива, що гаїшники раптом стали ангелами-хоронителями, мабуть, не здатні ні самі міліціонери, ні їх клієнти-водії. Ні одним, ні другим такий нонсенс просто не вкладеться в мозок. Те ж саме стосується і інших сфер правоохоронної системи.

Кажуть, відремонтувати старий будинок вийде дорожче, ніж збудувати такий самий новий. І це правда. А ще правдою є й те, що стара баба ніколи не стане дівкою, масажуй її, малюй, фарбуй, зрізай бородавки, поліруй зморшки чи закачуй ботекс.

Нормальна країна без правоохоронних органів існувати не може. Нажаль. Тим більше, така нормальна країна, як наша. Але й існувати з такими органами, м’яко кажучи, складно. Ідеальним варіантом було б повне скасування міліції і створення на абсолютно нових засадах і з нових людей підготованих в європейських чи американських спеціалізованих закладах цілком нової структури. Як би вона мала потім називатися, чи знову міліція, чи поліція, не має принципового значення. Значення матиме інше. Чи люди у формі нарешті почнуть виконувати свою справжню функцію, чим заслужать повагу суспільства, чи ні.

Насправді пропозиція міністра дуже схожа на винахід вчених Новозеландського університету Отого, яким нещодавно вручили іронічну Шнобелівську премію. Вчені довели, що коли вдягати шкарпетку не на босу ногу, а на черевик, то можна забезпечитись від падіння на льоду. Інакше кажучи, скорочення чи не скорочення міліції, підняття їй зарплати чи навіть вручення кожному міліціонеру по каділаку, анічогісінько не змінить. Все це буде виглядати шкарпеткою, вдягнутою на черевик. Впасти на льоду, може, й не впадеш, але в ногу все одно холодно.