Білоруські війська на кордоні: що насправді ховається за гучними заявами?

Огляд, сьогодні – поговоримо «за Білорусь».

Вже, майже тиждень ніяк не стихне справжня «істерика» в українському публічному інформаційному просторі, на тему гіпотетичного «нападу Білорусі». Більше того, нового імпульсу цей «двіж» отримав після порівняно нещодавньої заяви нашого МЗС, стосовно «концентрації білоруських військ» на нашому кордоні.

Отже, як на мене, у зв'язку з цим, має сенс подивитись, що ж там відбувається насправді і які такі «орди військ» зібрав Кремль під нашим кордоном з боку Білорусі. На даний час, противник (збройні сили республіки Білорусь/РБ), а також російське командування, розгорнули на території РБ 2 (два), таких собі, «оперативно-тактичних угрупування військ (сил)» проти України.

Я непросто використав, у цьому випадку, лапки. Як на мене, статус «оперативно-тактичне угрупування» (ОТУ) тут, м'яко кажучи, виглядає занадто гучно для цих угрупувань. На мій погляд, їм цілком достатньо буде терміну «тактична група» (за бажанням, можна ще додати – «зведена»).

Тож, подивимось на ці зловісні «білорусько-російські ОТУ», розгорнуті саме на території Білорусі.

1. ОТУ «Вікінг» (достатньо дивна назва, для формально лукашенківських військ, адже – де він, а де вікінги, ну то таке), його КП\ПУ розгорнутий у районі селища Зябровка (Гомельська обл.), має у своєму складі:

• 339-й окремий мотострілецький батальйон (омсб) 120-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр). Головні сили (2 роти + КСП) розгорнуті у районі авіабази (ну як, авіабази, скоріше – польового аеродрому) «Мозир», ще одна рота – у районі села Терехівка. Коротше кажучи, батальйон частково розтягнули вздовж кордону.
• 355-й окремий танковий батальйон (отб) цієї ж 120-ї омсбр, також поротно розтягнутий, як й 339-й омсб. Одна танкова рота батальйону придана «на підсилення» 339-му омсб й також знаходиться у районі Мозирського аеродрому, дві інших розгорнуті у районі селищ Климівка та Калініна.
• Зведена тактична група 51-ї артилерійської бригади (абр), приблизно до дивізіону, розгорнута південніше міста Гомель, ймовірно має у своєму складі вогневі підрозділи на 152-мм артсистемах (АС) типу – 2С5 «Гіацинт-С» та 2А65 «Мста-Б».
• Реактивна артилерійська батарея (реабатр) зі складу 336-ї реактивної артилерійської бригади (скоріш за все, на 301-мм реактивних системах залпового вогню типу «Полонез, до 4-6 ПУ). Розгорнута у районі тієї ж Зябровки.
• Ну й, звісно, «мобільний компонент» – до 2-х рот 383-го десантно-штурмового батальйону (дшб) зі складу 38-ї окремої десантно-штурмової бригади. Ці також тиняються у районі Зябровки.
• В якості «передових сил», у складу «ОТУ Вікінг» використовується 33-й окремий загін спеціального призначення (СпП), також «типа розгорнутий» у районі Зябровки, але насправді, більше часу проводить безпосередньо в районі українсько-білоруського державного кордону.

2. ОТУ «Волат» КП\ПУ розгорнутий у районі міста Мозир має у своєму складі:

• Розгорнутий повним складом 357-й парашутно-десантний батальйон зі складу 103-ї окремої повітряно-десантної бригади (район міста Мозир – південно-західніше та південніше).
• 382-й десантно-штурмовой батальйон (дшб) 38-ї окремої десантно-штурмової бригади (одшбр), розтягнутий також, як і його «колеги» – підрозділи розгорнуті у районах Великий Боков, Валавськ, Мозир.
• Ну й 2 (два) зведених тактичних загонів (до батальйону кожний) 5-ї окремої бригади СпП. Один розгорнутий у районі села Іваново (це, Брестська область), інший – у районі села Приболовичі (Гомельська обл.).

Загальні кількісні покажчики цієї білоруської «армії вторгнення» на даний момент – такі:

• особового складу (о\с) – явно до 3-х тисяч «голів»;
• танків – до 30-ти одиниць (можливо, навіть, менше);
• бойових броньованих машин (ББМ) – десь 130-140 одиниць);
• артилерійські системи (АС), включно зі 120-мм мінометами – до 60-62 одиниць;
• реактивних систем залпового вогню (рахуючи, як зведений дивізіон 51-ї абр, так й реабатр 336-ї реабр), десь 9-10 одиниць.

Тепер, власне, про самих песиголовців, які розміщені на території республіки Білорусь. Їх, загалом, десь до 1000 «тушок» (без урахування «вагнерів») і їх контингент є достатньо специфічний:

Оперативна група «офіцерів» ЛенВО (читай УВ «Північ») – від 40-а до 44-х «голів». Типа для «взаємодії», насправді – контролюють дії білоруських військових, щоб вони відбувались виключно у ключі рішень російського генштабу й загалом, кремля, а також, щоб останні «не пригнули» у найвідповідальніший момент. За певними ознаками, мають «дуже широкі повноваження», щодо прийняття рішень безпосередньо «по місцю».

Ланка оперативно-тактичної авіації Повітряно-космічні сили Російської Федерації (на АБ «Барановичі») – до 4-х винищувачів типу Су-30СМ із пілотами + відповідна кількість інженерно-технічного складу.

Зведена тактична група сил ППО – зі складу 1530-го та 1533-го зенітних ракетних полків (зрп) зі складу, відповідно – 25-ї та 93-ї дивізій ППО 11-ї армії ВПС та ППО ПКС РФ прикривають – АБ «Барановичі», а також «польові аеродроми» у районі Мозир та Зябровка, ну й розміщенні у цих районах ПТД, райони зосередження, склади й т.д. військ противника. Мають на озброєнні, приблизно до 6-7-и одиниць зенітних ракетно-гарматних комплексів типу «Панцирь-С1» та до 18-и одиниць мобільних елементів зенітних ракетних систем С-300\400 (включаючи ПУ та обладнання управління й забезпечення бойової стрільби).

Оперативна група на радіотехнічному вузлі АБ «Барановичі», а також на вузлі дальнього зв'язку ПКС РФ (Вілейка). Ну й десь до 350-400 колишніх «вагнерів» вештається також на території Білорусі. Частина з них зображує з себе «інструкторсько-методичний склад», інші зведені в окремі тактичні підрозділи «на утриманні» білоруського бюджету.

Тож, спробуємо виокремити певні загальні риси, притаманні нинішній ситуації із гіпотетичним білоруським вторгненням на територію України й сформулювати певні висновки.

На даний час, для його здійснення на практиці, білоруське військове командування має у розгорнутому стані – 1 мотострілецький батальйон, 1 танковий батальйон, 2 десантно-штурмових батальйону, 1 парашутно-десантний батальйон, 1 зведений артилерійський дивізіон, 1 реактивну артилерійську батарею. Ну й до цього можна додати, десь 2 загону «передових диверсантів» + зведену роту «глибинної розвідки».

У добовій готовності до розгортання перебувають ще – 1 мотострілецький батальйон (78-й мсб зі складу 6-ї омсбр), 1 десантно-штурмовий батальйон (381-й дшб зі складу 38-ї одшбр), 1 артилерійський дивізіон (змішаний артилерійський дивізіон 38-ї одшбр), 1 парашутно-десантний батальйон (317-й пдб зі складу 103-ї опдбр).

Таким чином, кремлівські стратегії на білоруському напрямку (або Поліський операційний напрямок), мають у розгорнутому стані, або у дуже близькому до нього – до 13-и формувань рівня «батальйон\дивізіон».

Більшу частину цих тактичних груп складає саме «мобільний» компонент білоруського війська. Адже, це – переважно батальйони 38-ї окремої десантно-штурмової та 103-ї окремої повітряно-десантної бригад. Перша задіяна майже у повному складі, друга – принаймні двома «штатними» батальйонами.

Додавши сюди більшу частину 5-ї обр СпП (не менше 2-х зведених тактичних загонів) й усвідомивши той факт, що до складу «першого ешелону» гіпотетичного білоруського вторгнення входять лише 2 мотострілецьких батальйону та 1 танковий (з 13-и розгорнутих у його складі), загальний малюнок стає достатньо «випуклим та рельєфним».

Зважаючи на вищезазначене, варто сказати, що якщо «якесь вторгнення» з боку Білорусі й заплановане, то воно, явно, повинно відбуватися у вигляді мобільних (рейдових) дій обмеженого масштабу у тактичній зоні і ймовірно – виключно у прикордонні. Принаймні, так виглядає на даний момент.

Інакше, кількість «важких» (мотострілецьких та танкових) батальйонів, здатних прориватися у глибину бойових порядків противника, долаючи підготовлену систему оборони противника, й там закріплюватись з метою утримання захопленого, у складі вже розгорнутих військ (сил) противника на Гомельському та Мозирському напрямках була б зовсім іншою.

Окрім цього, ще більш «випуклим» цей малюнок робить реальний розподіл та структуризація всього цього угрупування, безпосередньо, по операційним напрямкам. Очевидно, у цьому сенсі, основні зусилля командування противника (й відповідно його війська\сили) зосередженні переважно у Гомельській області (це Чернігівський, Прип'ятський та Овруцький напрямки) на Ковельському та Сарненському напрямках розгорнуті сили й засоби у набагато меншій кількості.

Також, зовсім не випадково на даний момент у Білорусі знаходяться «взаємодіячі-контролери» саме зі штабу ЛенВО (УВ «Північ»), а не зі штабу «штатного» Московського воєнного округу, у зону відповідальності якого, власне, й входить загальний »Західний (Білоруський) стратегічний напрямок» у мирний час. Адже, на даний момент саме війська цього округу (а не МВО), у вигляді угрупування військ (УВ) «Північ», розгорнуті у Брянської, Курської та Бєлгородської областях, тобто на напрямках, які безпосередньо примикають до території Білорусі.

Отже, зважаюче на все це, впевнено та одностайно стверджувати, що найближчим часом, противник у жодному разі не спробує кудись «вдертися» з боку Білорусі (нехай, навіть, у пару прикордонних хуторів), особливо, зважаючи на загальну (стратегічну) ситуацію у війні, я б, все ж-таки, не взявся. Хоча, звісно, за всіма формальними ознаками, це й виглядає, як – ну дуже малоймовірний «хід» противника.

Як на мене, якісь «асиметричні» дії обмеженого масштабу та рівня, саме прикордонного характеру, з боку противника – цілком можливі. Саме тому, уважно відстежувати зміни у кількості та структурі сил та засобів противника, зосереджених та розгорнутих на цьому напрямку, а особливо, їх активність у прикордонній смузі – таки варто.