Чи перетвориться Покровський напрямок на «катастрофу надій» для Росії?

Огляд, сьогодні будуть короткі інформаційні повідомлення з різних напрямків.

• 1 •

Очевидно, військово-політичне керівництво республіки Білорусь (РБ), в особі Лукашенка, продовжує зображати «сильно наляканого» маленького диктатора. 15-а зенітна ракетна бригада (зрбр) ВПС та військ ППО збройних сил РБ, ймовірно, розгорнула зенітний ракетний взвод (до 2-3-х бойових машин) зі складу своєї зенітної ракетної батареї (зрбатр), озброєної зенітним ракетним комплексом 9К332МК (він же «у міру» – ЗРК Тор-2МК) на позиції у 7-8 км неподалік Мозирського нафтопереробного заводу (НПЗ).

ЗРК 9К332МК (Тор-2МК) це білоруська версія російського ЗРК 9К332 (Тор-2М) на колісному шасі білоруського виробництва («Мінський завод колісних тягачів»). За думкою російських «фахівців», ну й відповідно їх білоруських колег, даний тип ЗРК (з ракетою 9М331) є одним з найбільш ефективних засобів боротьби з ударними БПЛА оперативно-тактичного рівня.

Й хоча ця інформація ще потребує додаткової верифікації, однак виглядає достатньо правдоподібно, адже в самій Білорусі тамтешні військові вважають й неодноразово про це заявляли, що розгортання ЗРК цього типу для прикриття Мозирського НПЗ, є «обґрунтованим та виправданим», особливо в умовах «якісного та кількісного нарощування Україною парку своїх ударних БПЛА».

До відома, у ході останньої армяно-азербайджанської війни, принаймні, один армянський ЗРК Тор – М2КМ був знищенний азербайджанськими БПЛА (IAI Harop + Bayraktar TB2), під час бойових дій, у листопаді 2020-го року.

• 2 •

Не дивлячись на цілий ряд гучних заяв та «експертних оцінок» позитивного спрямування, які з'явились на противагу моїм попереднім оцінкам, щодо подальшого розвитку ситуації у районі міста Вугледар, реальність продовжує «розвиватись», явно не відповідно до цих заяв.

Противник (підрозділи 39-ї окремої мотострілецької бригади\омсбр 68-го армійського корпусу\АК, при підтримці підрозділів 430-го мотострілецького полку\мсп), продовжують «стискати» район оборони ЗСУ у місті Вугледар одночасно із заходу та сходу.

Очевидно, противник вже зайняв східну частину міста (бої, імовірно ідуть у районі супермаркету АТБ та відділення «Приватбанку»), а також практично вийшов на західну околицю міста, перетнувши дорогу Павлівка – Богоявленка.

По суті, у наших підрозділів, які ще ведуть бої у місті, залишається лише одна дорога для відходу – на Богоявленку. Зважаючи на той факт, що противник вже зайняв територію шахти «Південнодонбаська №3», західніше села Водяне, навіть й цей шлях, на даний момент, скажімо так, виглядає «проблематично». Прикро, що противник це бачить, й намагається «реалізувати», у вигляді оточення всього Вугледарського району оборони ЗСУ.

Як на мене, доля Вугледару була вирішена не у самому місті чи безпосередньо навколо міста, а західніше та північніше нього – на флангах. Для того, або його утримати, треба було утримати Водяне та не дати противнику перейти річку Кашлагач між Павлівкою та Пречистівкою, принаймні значними силами (а він це зробив, й зараз, з плацдарму на річці Кашлагач, застосовує, навіть, бронетехніку, причому у достатньо значній кількості).

Після того, як противнику це вдалося здійснити, Вугледар був вже приречений. ЗСУ зараз «не у тій формі», щоб контратакуючими діями, у випадку просування противника на якійсь загрозливій для себе ділянці, «тут же», миттєво та результативно відновлювати положення. Але, дивує не це, дивує інше.

Можливість обходу противником міста Вугледар західніше «всі бачили», ще з весни нинішнього року, хто тільки не писав й не говорив про це, включаючи й мене. Про те, що «ймовірно» війська (сили) 29-ї загальновійськової армії\ЗВА зі складу УВ «Схід» противника, а також увесь його 68-й АК, включно із 39-ю омсбр, скоріш за все, будуть задіяні «в інтересах» УВ «Південь» у районі міста Вугледар, я ще писав весною нинішнього року, коли ми з вами, шановні читачі, розглядали перспективи та плани противника на всю літньо-осінню кампанію 2024-го року. Це не є якимось особливим даром передбачення.

Будь-який курсант будь-якого військового навчального закладу, десь приблизно 2-3-го курсу, більш-менш знайомий з особливостями основних тактичних прийомів рівня взвод-рота, подивившись на карту бойових дій, станом на весну 2024-го, також все це передбачив би.

• 3 •

В інтересах УВ «Північ» (для безпосередньої підтримки наземних військ та виконання ряду інших завдань) противник, на даний момент, використовує сили та засоби армійської авіації (АА) переважно зі складу 6-ї армії ВПС та ППО – 15-у бригаду АА (авіабаза\АБ «Веретье», вона ж «Остров-5» та 332-й окремий вертолітний полк (овп) – АБ «Прибулово» та «Пушкін»).
У складі цього об'єднання ще є 440-й окремий вертолітний полк (овп), але його підрозділи залучаються до виконання цих завдань лише періодично.
15-а бригада АА – 4 ескадрильї, з яких:

• 2 бойових;
• 1 транспортно-бойова;
• 1 транспортна.

На озброєнні вертольоти типу – Ка-52, Ми-28Н, Ми-35М\Ми-24ВП, Ми-8МТВ-5, Ми-26.

Це саме та бригада, по АБ якої, за повідомленням ГУР МОУ, був завдати диверсійний удар у ніч на 31 жовтня 2022-го року, внаслідок якого 2 одиниці бойових вертольотів типу Ка-52 були знищені, а ще два вертольоти (тип не уточнюється) були «суттєво пошкоджені» 332-й овп – 3 ескадрильї, з яких:

• 2 бойових;
• 1 транспортно-бойова.

На озброєнні перебувають вертольоти типу – Ми-28Н, Ми-35М (він же, Ми-24ВП), Ми-8МТВ-5

З метою нарощування обсягів застосування АА у зоні відповідальності УВ «Північ», очевидно, командування російських ВПС та ППО форсує на АБ «Бутурлінівка» (Воронежська обл. РФ) формування та розгортання ще одного вертолітного полку (ймовірно, 41-го овп, але номер ще треба уточнити). Ймовірно, полк буде мати типову структуру – дві бойових ескадрильї (на вертольотах типу Ка-52 й Ми-28Н) та одну транспортно-бойову на Ми-8АМТШ, він же Ми-8МТВ-5.

• 4 • 

Командування противника після проведення перегрупування та переформатування складу своїх сил й засобів на Покровському напрямку, очевидно, ущільнило їх оперативну побудову у смузі своєї 2-ї загальновійськової армії (ЗВА), за рахунок переміщення туди частин та підрозділів 41-й ЗВА з Торецького напрямку.

55-а омсбр, вже діє там, у напрямку на Воздвиженку та Зелене Поле, а бойові порядки 27-ї мотострілецької дивізії противника, ймовірно, найближчим часом, ущільняться підрозділами 35-ї та 74-ї омсбр 41-ї загальновійськової армії.

Її місце на Торецькому напрямку, очевидно, займуть формування 51-ї ЗВА (у минулому – 1-го АК) – 1-ї, 9-ї та вже розгорнутої на цьому напрямку 132-ї омсбр, яким, власне, й доведеться «брать Торецьк». Це, говорить про те, що Покровський напрямок, для УВ «Центр», залишається напрямком головного удару, не дивлячись на те, що, по суті. Курахівський напрямок, де зараз активно задіяна 90-а танкова дивізія (тд) противника, зі складу УВ «Центр», також увійшов у смугу його дії.

Загалом, передача до складу УВ «Центр» ще однієї загальновійськової армії – 51-ї ЗВА, зі складу УВ «Південь», виглядає досить логічним кроком російського командування, так як події у районі міста Селидове та південніше (у тому числі, у напрямку на Курахове), очевидно, мають пряме та безпосереднє відношення до Покровського напрямку. А власних сил УВ «Центр» – 2-ї, 41-ї ЗВА та 90-ї тд, очевидно, стало банально не вистачати, на смугу, яка отримала сталу тенденцію до розширення.

Противник й так, як мінімум дві окремих мотострілецьких бригади (114-у та 132-у) зі складу колишнього 1-го АК, вже раніше залучав, через це, до дій у смузі УВ «Центр». А після того, як весь 1-й АК переформували у загальновійськову 51-у армію, це рішення просто напрошувалось.

Але, загалом, щодо подальших дій противника у районі міста Селидове та загалом на Покровському напрямку, на даний момент насторожують дві речі:

• Противник прорвався на ділянці між Миколаївкою та Гродівкою за річкою Журавка.
• Й має суттєве, з тактичної точки зору, вклинення між Цукурине та Селидове, аж до залізниці, що веде на північ до Покровська.

З іншого боку, спроби противника пробитися у Селидове з південно-східного напрямку, які він здійснює починаючи з 24-го числа, закінчились для нього невдало. Більше того, його передові підрозділи, які вже «бачили» Центральну міську лікарню» Селидового по вулиці Московській, були вимушені знову відійти трохи південніше. Аналогічні спроби прорватися у Селидове з боку Михайлівки та Маринівки, поки для противника – також невдалі.

Місто Селидове тримається, а це означає, що шанси противника оточити чи, навіть, спробувати відрізати наші підрозділи, які обороняються південніше рубежу Цукурине – Желанне Друге, включаючи район села Гірник, скажімо так, виглядають далеко «не стопроцентно».

Як на мене, у ЗСУ все ще є шанси перетворити Покровський напрямок у справжнє «катастрофу надій» для російського командування. Й ці шанси, далеко не маленькі. Протягом жовтня, від українського командування на цих двох напрямках – Покровському та Курахівському, потрібні будуть дуже виважені та грамотні рішення.