Костянтинівка стала ключем до російського прориву. Що задумав ворог

Огляд. Костянтинівський напрямок (і трохи про «утримання позицій будь-якою ціною»).

Противник (російські війська) продовжує реалізовувати план захоплення Костянтинівського та Дружківського районів оборони Збройних сил України (ЗСУ) та виходу на ближні підступи до Краматорська з півдня та південного сходу основними силами 8-ї загальновійськової армії (ЗВА) та 3-го армійського корпусу (АК) угрупування військ (УВ) «Юг».

На даний момент йому вдалося значно наблизитися до реалізації першої частини цього задуму (плану), тобто до захоплення Костянтинівського району оборони ЗСУ. Зокрема, російські війська змогли прорватися до західної частини Костянтинівки, її південно-східної та східної частин.

А ЗСУ, у свою чергу, продовжують оборонятись у північно-західній та в центральній частинах міста. Іншими словами, наразі противник досі не зміг повністю ліквідувати Костянтинівський район оборони ЗСУ, незважаючи на низку гучних заяв російських «вищих офіційних осіб» про нібито повне захоплення міста.

Під час організації та проведення штурму Костянтинівки з метою підвищення рівня взаємодії та бойового управління своїх військ російське командування об'єднало всі свої сили та засоби, що діють в цьому напрямку, у дві тактичні групи військ (ТГр) – ТГр «Дзержинск», діє у смузі 8-ї ЗВА, та ТГр «Бахмут», діє у смузі 3-го АК.

• 1 •

До їх складу переважно входять частини і з’єднання відповідно 8-ї ЗВA та 3-го АК. Однак обидві групи значно посилені силами та засобами загальновійськових армій та угрупувань військ, які діють на інших напрямках, зокрема:

ТГр «Дзержинск» – 8-а ЗВА + сили та засоби її підсилення

• 4-та окрема мотострілецька бригада (омсбр) 3-ї ЗВА, діє на цьому напрямку основними силами.
• 103-й мотострілецький полк (мсп) зі складу 150-ї мотострілецької дивізії (мсд) 8-ї ЗВА.
• 10-й танковий полк (тп) 20-ї мсд 8-ї ЗВА, очевидно, діє переважно піхотними (штурмовими) підрозділами, рідко використовує танки – як окремі машини, так і невеликі групи по 2-3 одиниці.
• 54-й мсп 6-ї мсд 3-го АК.
• 1194-й мсп «Територіальних військ» (ТрВ) 3-ї ЗВА.
• 1219-й, 1436-й та 1465-й мсп ТрВ 51-ї ЗВА разом із подібним формуваннями 3-ї ЗВА використовуються як «головне джерело» штурмової піхоти та «якісного підсилення» 103-го мсп та 10-го тп 8-ї ЗВА.
• 20-й і 155-й мсп фактично є зведеними стрілецькими полками, укомплектованими особовим складом кількох флотів «ВМФ ВС РФ».

Також їх досить активно використовують для проведення атакуючих/штурмових дій на цьому напрямку: 77-й мсп фактично є зведеною полковою тактичною групою (ТГр) 7-ї військової бази (ВБ) «ВС РФ» зі складу 49-ї ЗВА, яка розташована на окупованій території Грузії (м. Гудаута). Можливо, частина сил 7-ї ВБ також використовується в смузі 58-ї ЗВА УВ «Днепр» на Запорізькому напрямку.

+ ТГр «Бахмут» – фактично її основою є головні сили 3-го армійського корпусу
- 72-га омсбр 3-го АК, діє на цьому напрямку майже повним складом
- 6-та мсд 3-го АК – 1008-й, 1307-й та 1442-й мсп, головне «джерело» штурмової піхоти цієї ТГр
- 89-й тп 6-ї мсд, також, як й 10-й танковий полк 8-ї ЗВА, діє переважно своїми піхотними (штурмовими) підрозділами та групами, використовує танки рідко і майже завжди «у розсип».

Крім того, очевидно, що в інтересах обох російських ТГр, які безпосередньо штурмують Костянтинівський район оборони ЗСУ, діє низка сил і засобів, які не належать до їх складу, зокрема:

• 70-та мсд, з 18-ї ЗВА УВ «Днепр» – 24-й, 26-й (частина сил), 28-й мотострілецькі полки, 17-й танковий полк і 81-й самохідний артилерійський полк\сап (частина сил). Вона діє за загальною дирекцією Часів Яр – Дружківка.
• Частини та підрозділи 150-ї та 20-ї мсд 8-ї ЗВА, які діють по напрямках Софіївка – Райське та Русин Яр – Дружківка.

За звітний період суттєвих змін (значного зростання/зменшення, перегрупування) у бойовому та чисельному складі (БЧС) сил і засобів противника, що діють на Костянтинівському напрямку не відбулось.

Очевидно, російські війська продовжують виконувати свої завдання в тому ж складі та оперативній побудові, в якій діяли раніше. Хоча цілком можливо, найближчим часом, ймовірно, може відбутися їх підсилення за рахунок сил і засобів УВ «Днепр», або УВ «Центр» (відповідно 49-й, 51-й чи 41-й ЗВА).

• 2 •

Поточна ситуація на Костянтинівському напрямку характеризується досить значним посиленням активних наступальних дій противника в тактичній зоні одночасно на кількох ділянках. Фактично, російське командування розпочало фінальний етап штурму Костянтинівського району оборони ЗСУ, хоч і з очевидною затримкою, в контексті його загальної (оперативної) наступальної операції на Слов'янсько-Краматорському напрямку.

На даний момент фіксуються такі ділянки та напрямки, де противник демонструє високий рівень активності та досягає певних тактичних результатів:

• Передові піхотні (штурмові) групи російського 3-го АК, ймовірно, змогли просунутися у напрямку Новодмитрівки – Молочарка, а також закріпитися в східній частині Костянтинівки в районі від вулиці Театральної до вулиці Булгакова, вздовж Мінської вулиці.
• Противник також присутній у кварталах уздовж вулиць Радищева та Шанхайської, де ЗСУ періодично контратакують противника, намагаючись відтіснити його у бік кладовища та лісу за вулицею Сєчкіна.
• Російські штурмові групи, очевидно, також змогли прорватися через дорогу Т-0504 і зайняти район на північ від залізничної станції «Костянтинівка», бої вже тривають у районі парку «Металург» і однойменного стадіону. 

Українські підрозділи, однак, продовжують утримувати територію між вулицею Олекси Тихого та річкою Кривий Торець, від вулиці Ємельянова до вулиці Сєчкіна, але противник продовжує досить наполегливо атакувати у цьому районі на північний захід, намагаючись прорватися за парк «Металург».

Запеклі бої тривають у західній частині міста, де ЗСУ все ще утримують невеликий плацдарм на річці Кривий Торець, між руїнами «Кварсит» та промисловою зоною ТОВ «СП Свинець». Однак передові штурмові групи противника вже досягли вулиці Ємельянова, у районі автозаправки «Мотто» та «Міської лікарні No1» (Центральна районна лікарня).

Більше того, очевидно, що окремі невеликі піхотні групи противника змогли просунутися вздовж кількох лісосмуг між Костянтинівкою та селом Довга Балка.

У районі самої Довгої Балки та села Степанівка, розташованому на південь від неї, також відбуваються досить запеклі бої. Передові підрозділи та штурмові групи російської 8-ї ЗВА намагаються обійти Степанівку зі сходу та заходу, ймовірно, аби змусити підрозділи ЗСУ, що тут обороняються, відступити на північ. У Довгій Балці, очевидно, на східних околицях також зафіксовано кілька невеликих ворожих піхотних груп.

Отже, щодо дій ворога на Костянтинівському напрямку можна назвати низку їхніх особливостей:

• Противник у районі Костянтинівки діє за тактичним «шаблоном», який вже був ним випробуваний – пошук і ідентифікація слабких «міжпозиційних просторів» у системі оборони передових підрозділів ЗСУ, організація та проведення масових «проникнень» через них власних численних малих піхотних груп у межі міських районів із щільною забудовою, подальше нарощування чисельності своєї штурмової піхоти і груп БпЛА на цих ділянках. А потім – просування на флангах і в тилу позицій та опорних пунктів ЗСУ, аби обійти їх і в подальшому заблокувати.

По суті, російське командування на тактичному рівні, організовуючи та проводячи бойові дії у міських районах із щільною забудовою, свідомо їде на «перемішання» бойових порядків своїх передових підрозділів із бойовими порядками передових підрозділів ЗСУ, що, за умови його значної переваги у чисельності піхоти, надає йому цілий набір тактичних переваг.

Особливо коли воно не дуже враховує власні втрати, й фактично виснажує оборону передових українських підрозділів багаторазовими спробами, майже щодня, прорватися (проникнути) через їхні передові позиції, невеликими (а буває й великими) штурмовими піхотними групами.

Крім того, рясна «зеленка» і численні будівлі (або їхні руїни) у межах міста сприяють укриттю та прихованому просуванню численних російських «інфільтраційних» груп. Це суттєво знижує ефективність використання БпЛА Збройними Силами України для їх своєчасного виявлення та знищення.

До цього слід додати дуже інтенсивне та концентроване використання противником авіаційної підтримки на обраному напрямку (застосування КАБів), концентрацію артилерії та власних груп БпЛА там. Які, фактично, у разі неможливості активного і масового «проникнення» через передові позиції ЗСУ на обраних ділянках силами власних численних малих піхотних (штурмових) груп, буквально «пробивають» необхідні їм «коридори» в них і наполегливо «виносять» усі маршрути постачання та евакуації передових українських підрозділів у тактичній зоні.

Внаслідок нестачі піхоти у своїх передових підрозділах українське командування на тактичному рівні просто не встигає належним чином реагувати на всі ці численні «забіги» російської штурмової піхоти та щільно блокувати «коридори» її проникнення.

Внаслідок цього з часом кількість російської піхоти в тилу та на флангах окремих позицій і опорних пунктів Збройних сил України в тактичній зоні стає критичною, а їх подальше утримання, особливо на тлі зростаючих труднощів із забезпеченням їх предметами МТЗ, стає майже самогубним.

Ситуацію ще більше ускладнюється, коли вище українське командування вимагає від командування тактичного та оперативно-тактичного рівнів «безумовного утримання», вже обійдених і заблокованих позицій і опорних пунктів, а в деяких випадках – ротації особового складу на них і навіть їх посилення.

Насправді, таким чином просто знищуючи особовий склад, який міг би бути використаний більш ефективно, в разі його своєчасного виводу з оточення і використання у бойових порядках в тактичній глибині, зокрема для парирування тих самих російських «проникнень».

Схоже, саме це зараз відбувається на Костянтинівському напрямку. І не лише, здається, що в напрямку Добропілля, у районі Лиману та на Слов'янському напрямку ситуація спостерігається точно така сама. «Триматися будь-якою ціною» на заблокованих і оточених позиціях має сенс лише за умови реальної перспективи успішного проведення рейдово-пошукових дій на їх флангах і в тилу спеціально виділеними силами на рівні бригади-батальйону з обов'язковою підтримкою БпЛА.

Якщо немає реальної можливості таких дій, особливо коли фізично неможливо забезпечити їх їжею, водою та боєприпасами, очевидно, що не варто утримувати їх там «будь-якою ціною», а тим більше – відправляти до них «на посилення» все більше нових людей.

А спроби вимагати такі дії від командирів під загрозою різних репресій до них, включно з різними «офіційними розслідуваннями за необґрунтоване залишення позицій», заради якогось дурня, який повідомляє «в ефірі», що «ми досі утримуємо позиції в Гуляйполі чи Покровську», – це вершина цинізму.

Дозвольте нагадати, особливо для тих, хто любить «підсилювати» заблоковані та оточені позиції «свіжим» особовим складом, відхід – це різновид маневру (цілком «законного» й «легального» способу дій військ). Причому, один із найскладніших.

Відступити вчасно, з мінімальними втратами, або взагалі без них, є одним із критеріїв якісного опанування командиром\начальником оперативного мистецтва. У цьому сенсі має бути розроблений та впроваджений на практиці відповідний спосіб протидії цьому тактичному прийому противника.

Як на мене, «схематично» (тобто, приблизно) він має виглядати наступним чином. Своєчасне виявлення груп російських «інфільтратів» – визначення їхнього реального маршруту руху, місцезнаходження, укриття – завдання їм вогневого ураження, зокрема за допомогою дронів – оцінка результатів – і, за потреби, «зачищення» спеціально виділеними для цієї мети групами та підрозділами, або повторне ураження більш влучними чи більш потужними засобами.

За умов, коли немає суцільної («класичної») ЛБЗ, а «сіра» (за «застарілим» визначенням – «нейтральна») зона, включно із «перемішаними» позиціями та опорними пунктами сторін, має стійку тенденцію до розширення, загальна стійкість на відповідній ділянці (у смузі) оборони може бути забезпечена саме таким чином.

• 3 •

Трохи відволікся… На завершення, кілька слів про подальші перспективи на Костянтинівському напрямку.

Наразі вони не виглядають особливо позитивно для Збройних сил України. Так, противник у контексті своєї оперативної наступальної операції в напрямку Слов'янськ-Краматорськ, очевидно, дуже запізнюється з Костянтинівкою, а ще більше – з Дружківкою.

Але це зовсім не означає, що він не може «додати» темпу тут. У цьому сенсі існує певна ймовірність появи деяких додаткових сил і засобів зі складу 41-ї або 51-ї ЗВА УВ «Центр» в смугах 8-ї ЗВА та 3-го АК. Головне питання, це момент цієї появи.

Російське командування на цьому напрямку явно діє на основі свого звичного прагнення «обійти та оточити» залишки Костянтинівського району оборони Збройних сил України і зосереджене для цього насамперед на просуванні «по домінуючих» над ним висотах.

У цьому сенсі вклинення російських штурмових груп у напрямку Новодмитрівки – Молочарки та в районі між Довгою Балкою і Костянтинівкою є дуже красномовними. Однак темпи просування російських військ все ж-таки – не надто високі.

Отже, очевидно, що бої за Костянтинівку триватимуть щонайменше до кінця цього місяця, а найімовірніше – триватимуть й у серпні. Лише після їх завершення російські війська спочатку мають «підповзти» до Дружківки і спробувати її штурмувати.

Водночас, ймовірно, російське командування все ще продовжує вважати, що для захоплення Костянтинівки ВЖЕ виділених на цей момент сил і засобів – цілком достатньо.

Але, очевидно, що між цими вищезгаданими гіпотетичними подіями російське командування має вирішити ще щонайменше дві важливі тактичні задачі – ліквідувати український тактичний виступ у районі Часів Яр та прорватися в район Райське. Без цього наступ і подальший штурм Дружківки просто неможливі.

Як на мене, то саме лише «після Костянтинівки», на Дружківському напрямку й можуть з'явитися додаткові сили та засоби з УВ «Центр». Оскільки російська 8-а ЗВА та 3-й АК після Костянтинівки явно будуть достатньо виснажені, щоб самостійно виконувати все це без додаткового підкріплення. Аби швидко і з мінімальними втратами «підповзти» з півдня до Дружківки їм буде потрібна пауза, аби посилитись та перегрупуватись.

Іншими словами, чим довше російські війська возяться з Костянтинівкою, тим більша ймовірність того, що їм таки доведеться відкласти у часі момент посилення свого УВ «Юг», аби отримати можливість прорватися з півдня до Слов'янсько-Краматорської агломерації. Більше того, наразі, і 51-ша, і 41-ша ЗВА (частиною сил) досить активно залучені до дій на Добропільському напрямку.

Російське командування стратегічного рівня, звісно, для посилення своїх угрупувань військ, що беруть участь у Слов'янсько-Краматорській наступальній операції, може також «притягнути» щось із Південної стратегічної операційної зони (наприклад, кілька бригад 49-ї ЗВА).

Але це може мати непередбачувані наслідки. Я вже писав раніше, що подальше ослаблення російського УВ «Днепр» може стати дуже «жорстоким жартом» для російського командування, враховуючи ті екстремальні події, які там відбуваються у його оперативних тилах. І тамтешнє російське командування, очевидно, судячи з його дій, дуже чітко це розуміє.

Щодо російських УВ «Север» та «Запад», очевидно, що вони зараз також «зайняті по самі вінця». Перше – спробує прорватися до Золотого Колодязя в Харківській області, з боку Вовчанська і водночас утримати власні численні «буферні» вклинення у прикордонні. А друга явно «по саму шию» стурбована про Куп’янський та Лиманський напрямки.

Отже, головний висновок щодо Костянтинівського району оборони Збройних Сил України наразі очевидний. Російське командування намагатиметься якнайшвидше «покінчити з Костянтинівкою». Більше того, йому доведеться, у цьому сенсі, поратися переважно лише тими силами та засобами, які вже там розгорнуті.

Водночас момент якісного посилення російських груп військ, що там діють, варто ретельно відстежувати. Його настання значитиме початок безпосередньої підготовки противника до прямого прориву вздовж осі Дружківка-Краматорськ.