Окупанти рвуться до річки Оскіл. Огляд з кількох напрямків фронту

Огляд, сьогодні буде по актуальним подіям з кількох напрямків.

1. Куп'янський напрямок

Очевидно, противник силами 1-ї «гвардійської» танкової армії (ТА), а саме – її 2-ї «таманської» мотострілецької дивізії (мсд), при дієвій участі 4-ї «кантемирівською» танкової дивізії (тд), активно рветься до річки Оскіл у напрямках:

• Піщане (нижн.) – Кругляківка.
• Піщане (нижн.) – Колисніківка.

Протягом крайнього тижня противнику вдалося суттєво розширити своє вклинення у районі села Піщане й він достатньо близький до того, аби перерізати дорогу, яка йде з Борової на Куп'янськ вздовж річки Оскіл по її лівому берегу.

Від Кругляківки передові підрозділи противника знаходяться на відстані – трохи більше 3-х км, а від Колісниківки й того менше – десь 2.5-2.8 км. Якщо нічого не поміняється, а я поки не бачу до того якихось підстав, противник, очевидно, протягом якогось найближчого часу зуміє вийти на лівий берег річки Оскіл на відтинку Глушківка – Кругляківка й таким чином, розріже наш плацдарм на річку Оскіл на дві частини, меншу, північну (Куп'янську) й більшу, південну (Борова).

У зв'язку з цим, варто підкреслити, що у напрямку Синьківка – Петропавлівка, на тому ж Куп'янському напрямку, противник також має просування на ділянці між, власне Синьківкою та залізницею, що веде з півночі на Куп'янськ-Вузловий.

2. Краматорський напрямок

Передові підрозділи угрупування військ (УВ) противника «Південь», у районі міста Часів Яр також мають успіх.

Судячи зі всього, їм таки вдалося перетнути канал «Сіверський Донець – Донбас» й там закріпитися у межах самого міста, а саме:

• у районі вулиці Олега Кошового;
• й у напрямку Калинівка – Рідкодуб'я.

Очевидно, в обох випадках мова йде про частини та підрозділи 98-ї повітряно-десантної дивізії (пдд) противника, яка діє по цьому напрямку всіма трьома своїми «лінійними» полками, за підтримки ряду підрозділів 4-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) 2-го армійського корпусу (АК) та 102-го мотострілецького полку (мсп) 150-ї мсд.

Й хоча ці успіхи противника носять «обмежено-тактичний» характер (створені ним на каналі плацдарми розміром – максимум «на роту», а то й «на взвод»), однак, у сенсі подальших дій противника, це, скажімо так, не зовсім позитивні події. Особливо, у напрямку на «Північний» район міста Часів Яр, де противнику вдалося створити більший плацдарм.

3. Торецький напрямок

У смузі дії 41-ї загальновійськово армії (ЗВА) противника, очевидно, передові підрозділи ЗСУ після своїх успішних контратакуючих дій у напрямку Неліпівка – Нью-Йорк у бік вулиці Спортивна, відійшли у північну частину Нью-Йорка й продовжують утримувати невелику частину селища по обох боках вулиці Київська, більша частина села Нью-Йорк знаходиться під контролем противника.

Що стосується самого міста Торецьк, то противник докладає максимальних зусиль, аби просунутись вздовж вулиці Дзержинського, діючи з боку села Північне. На даний момент запеклі бої тривають у районі Хлібокомбінату та Виправної колонії.

Очевидно, головним їх сенсом є прагнення командування противника прорватися у центральну частину міста Торецьк. Для чого, воно, ймовірно, передбачило активні наступальні дії, як з боку села Північне, так й з боку села Залізне. Однак, на даний момент, судячи зі всього, ударна тактична група противника (скоріш за все – підрозділи 74-ї та 132-ї омсбр противника) не можуть прорватися з боку села Залізне, тому перенесли зусилля у напрямку з боку села Північне, де у противника виходить просуватися «по чуть-чуть».

4. Покровський напрямок

Ймовірно, противник зумів трохи розширити своє вклинення у районі Новогродівки у західному та південно-західному напрямку, однак за Лисівку та Сухий Яр, як він прагне, зачепитися йому поки не вдається. Має певне просування у самій Гродівці, де ймовірно, найближчим часом вийде до річки Журавка.

Однак, на даний час, у мене не має інформації про те, що противнику вдалося, власне, на Покровському напрямку прорватися за бар'єрний рубіж по річках Журавка та Казенний Торець. У цьому відношенні, найбільш загрозливими ділянками є район Новогродівки, де противник діє по обидва боки залізниці, яка веде з Авдіївки на Покровськ, а також район Гродівки. Але, на даний час, свої головні зусилля противник концентрує не на Покровському напрямку, а на районі міста Селидове та південніше.

Як на мене, ситуація там поступово набуває достатньо загрозливого для ЗСУ характеру. Противник повністю зайняв село Галицинівка, веде бої за Желанне Перше та Українськ, має просування у напрямку Красногорівка – Гостре та Красногорівка – Олександропіль.

Та й загалом, ситуація між Селидове та Гірник, схоже є вкрай небезпечною. Якщо противник продовжить просування на цьому відтинку, воно цілком може набути катастрофічного характеру для всього флангу нашого угрупування, яке оперує південно-східніше Покровська. Якщо противник прорветься у район села Цукурине (а то й у район Вознесенки), мова тоді піде не просто про відхід за річку Вовча.

Очевидно, сили та засоби противника (я їх описував у кількох своїх нещодавніх оглядах, тому зупинятися на цьому зараз не буду) зі складу двох його угрупувань військ (УВ) «Центр» та «Південь», на даний момент, активно намагаються «зімкнути» свої суміжні фланги й повністю витіснити українські війська за р.Вовча під загрозою їх обхвату з півночі та півдня.

Однак, судячи зі всього, цей задум противника не є таємницею для українського командування, так як ЗСУ продовжують утримувати район Гірник – Желанне Друге – Олександропіль – Курахівка, що забезпечує сталість їх оборони по річці Вовча, у районі переправ. Або, краще сказати, можливість здійснення як матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) підрозділів, діють східніше річки, так й організованого та своєчасного їх відходу з плацдарму.

Тому, усі ці зойки та постійні істерики у ЗМІ, на які я постійно натикаюся у цих ваших «інтернетах», про «наших оточили у котлі», ще дуже передчасні. Тим більше, що судячи зі всього, передові підрозділи ЗСУ організовано та поступово відходять на захід від Невельського, ведучи достатньо успішні ар'єргардні бої з противником.