Євроінтеграція: треба починати з себе
У невеликому німецькі містечку якось був вражений тим, як звичайні мешканці кожен біля свого дому вимивали тротуар.
У невеликому німецькі містечку якось був вражений тим, як звичайні мешканці кожен біля свого дому вимивали тротуар. І не як-небудь, а водою з миючими засобами. Із приємним запахом, піною – так ніби наводили порядок у власній кімнаті.
Вони не чекали, що тротуари на вулиці за них прибере держава, комунальні служби чи хтось інший. Брали у руки швабри – і все чистили самі. Їм же там жити і по тому тротуару ходити.
Ця картина згадується нині, коли Україна стоїть на порозі підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Багатьом звичайним людям нині видається, що як тільки цей документ буде підписаний – в Україні все зразу само собою зробиться, потечуть молочні ріки з кисільними берегами. Але ж може бути таке, що за рік-два нічого не зміниться. І в українців одразу з'явиться розчарування Європою.
Українці – це така нація, яка дуже любить зачаровуватись. А потім шукати яку-завгодно причину, але тільки не в собі, чому сталося не так, як вони собі намріяли. Так у 2004 році було з Віктором Ющенком. Зараз подібне відбувається з Віктором Януковичем і його виборцями. Люди розраховують, що вони правильно проголосують, а далі ті президенти все за них самі зроблять. Коли цього не відбувається – симпатії до президента переростають в ненависть до нього. Це по своїй природі дуже небезпечне явище.
Ми не маємо допустити, щоб подібне розчарування сталося по відношенні до Угоди про асоціацію з ЄС і європейського вектора розвитку. Європа за нас нічого робити не буде. Угода – це шанс повчитися успіху в успішних, шанс отримати від них підказку, підтримку, можливо, допомогу. Це шанс стати членом сім'ї цивілізованих демократичних країн.
Але всю основну роботу ми повинні робити самі. Це важка праця, дуже важка праця. Бо треба ламати самих себе. Це, звичайно, стосується політиків, влади, в першу чергу в створенні нової правоохоронної системи (орієнтованої на захист людей), радикальної зміни правил ведення бізнесу (розрахованих на підтримку середнього і малого бізнесу), інших важливих аспектів.
Але насамперед зміни мають стосуватися звичайних людей.
Тому що будьмо відвертими. Ми звикли не платити 250 гривень штрафу по складеному протоколу ДАІ, а засунути міліціонеру 100 гривень в кишеню на місці порушення. А потім від'їхати, проклясти міліціонера і ненавидіти державу, в якій все отак працює.
В європейських країнах такого нема. Тому нам треба починати з себе. Я зараз не кажу про якісь глобальні речі. Йдеться про елементарне – припаркувати автомобіль так, щоб по тротуару могла пройти мама з дітьми, не плювати на цей тротуар, не викидати на нього сміття… Якщо ми такими не станемо, то не треба в подальшому звинувачувати Євросоюз, що у нас все так погано. З виконання таких простих правил приходить розуміння глобальних змін, які закладені в Угоді про асоціацію.
Отож, ніяких зачарувань. Має бути лише бажання, змінюючись самим, змінити всю країну і свій завтрашній день.