Про польових духівників Галицької армії

Духовенство греко-католицької церкви взяло активну участь у Листопадовому чині 1.11.1918 року, коли до військового перевороту у ролі безпосередніх організаторів місцевих громад долучилися священики Богородчанського, Долинського, Золочівського, Перемишлянського, Підгаєцького, Радехівського та Стрийського повітів.

Священик Андрій Бандера особисто повів селян Калуського повіту на повітовий центр, де було взято владу та відсторонено австро-угорську адміністрацію.

Першими польовими священиками новостворених військових частин ЗУНР стали українці-капелани австро-угорських збройних сил та Легіону УСС з досвідом бойових дій на Східному, Сербському та Італійському фронтах. Наказами Державного секретаріату військових справ ЗУНР у лютому 1919 року діяльність польових капеланів у армійських частинах було детально врегульовано: зокрема, на них покладалася виховна робота серед стрільців, розгляд особистих заяв і скарг, облік загиблих та догляд за стрілецькими могилами. Оскільки військових капеланів не вистачало для всіх новосформованих частин, священики добровільно мобілізувалися на службу.

До армії зголошувались також священики з прифронтових населених пунктів, які першими зустріли удар польських агресорів.

Андрея Шептицького було фактично захоплено польськими військами в окупованому Львові, тому функцію лідера греко-католиків у процесах державного та військового будівництва тимчасово взяв на себе єпископ Станіславський Григорій Хомишин.

Першим Начальним духівником Галицької армії став 32-річний о. Микола Їжак, колишній капелан Легіону УСС (помер восени 1919 року в Жмеринці); його замінив висвячений у 1912 році о. Василь Лаба (після війни – отець-митрат, дійсний член НТШ, професор Богословської Академії у Львові, у 1943--1945 роках Начальний духовник 14-ї Ваффен-гренадерської дивізії СС «Галичина»).

Серед відомих польових духівників Галицької армії згадуються такі: уродженець Канади о. Жан Йосафат, батько Степана Бандери о. Андрій Бандера (розстріляний НКВС у 1941 році), о. Андрій Іщак (розстріляний НКВС у 1941 році), Начальний капелан Начальної команди Галицької армії о. Андрій Калята, капелан бойової групи «Лютовиська» о. Іван Колтонюк, капелан бойової групи «Угнів» (потім 9-та Белзька бригада) о. Михайло Твердохліб, капелан І Галицького корпусу о. Іван Кипріян (помер в радянському концтаборі в Сибіру), Начальний капелан НКГА під час літньої кампанії 1919 року о. Іван Дидик, о. Іван Брикович, о. Володимир Ганицький, о. Теофіль Горникевич, о. Іван Лебедович.

21 польовий духівник УГА помер під час епідемії тифу, яка накрила армію в жовтні-листопаді 1919 року на Поділлі. Священики долучалися до роботи польових шпиталів, де бракувало лікарських кадрів і просто робочих рук.

Дякуємо за мужність, всечесні отці.