Про військовий обов'язок і каяття
Як прожили життя ті, хто бомбив Хіросіму і Нагасакі
Командир сріблясто-алюмінієвої «літаючої суперфортеці» Б-29, полковник ВПС США Пол Тіббетс, який скинув уранову атомну бомбу «Малюк» на голови мешканців японської Хіросіми, мав 30 років. Його напарник по апокаліптичному ремеслу, майор Чарлз Суїні, чий бомбардувальник доправив плутонієву бомбу «Товстун» на запасну ціль – Нагасакі – був молодшим – йому виповнилось 25. Це був його перший бойовий виліт на бомбардування чого-небудь взагалі.
Можливо, хтось думає, що решту свого життя полковник Тіббетс і майор Суїні каялися за скоєне, займалися волонтерством та антивоєнною пропагандою, захоплювалися нетрадиційними релігіями, віддавали свої заробітки на благодійність, страждали від депресій, думали про суїцид, сиділи на антидепресантах, наркотиках чи банально пиячили до посиніння?
Нічого подібного. Обидвоє мирно вийшли у відставку в званнях бригадного генерала та генерал-майора відповідно.
Тіббетс жив на пенсії до 2007, Свіні до 2004 року.