Інструменти кремлівського впливу та як з ними боротись

Які інструменти впливу на маси використовує Кремль? На кого в Україні може спиратися Путін? Вплив на маси та як це все фінансується?

Росія веде проти України не тільки повномасштабну військову операцію, із елементами тероризму та сепаратизму, але й вправно жонглює суспільними настроями в середині нашої країни, дуже часто схиляючи до протилежного думки наших співвітчизників, обігрує нас на міжнародній арені.

Але для того, щоб боротись із ворогом, потрібно знати, які інструменти донесення пропаганди та ворожої для нас ідеології присутні на нашій території.

Для прикладу: на Західній Україні шириться думка, що Україні потрібен варіант не затяжної депресивної війни, так званий Югославський варіант, а варіант Чехословакії, коли Республіка вільно може покинути склад країни та стати самостійним суб’єктом. Нікому не потрібен конфлікт, краще жити у різних країнах, співпрацювати та заробляти. Звідки корені таких настроїв? Хто їх пропагує?

Зрозуміло єдине, кому це вигідно. Тож власне, пропоную розібратися із тим, як саме Кремль впливає на суспільні настрої в Україні, хто саме є інструментом московської пропаганди в Україні та закордоном, та власне як із цим боротися.

Чисто гіпотетично, такий меседж можна розповсюджувати через церкву, мовляв: країни мінялись роками, століттями, переходили з імперій в держави, і з держав у республіки. І людина, протягом свого життя, може міняти кілька паспортів/громадянств, змінюючи країни, не змінюючи населеного пункту. Тому сьогоднішні політичні перипетії, не варті людських жертв. Найбільша цінність – людське життя. Тому нехай ідуть, найголовніше це мир. Потужна мережа Московського патріархату, може легко донести вище сказане, спроектувавши вигідний для себе образ у головах прихожан. А враховуючи що це мільйони сімей, родин, то вплив може бути і потужнішим в десятки разів за LifeNEWS та Дмитра Кисельова. Тому роль церкви може бути чіткою та ясною.

А от за “активізацію” кремлівських ідей відповідають “чеченські найманці”, місцеві бандитські угрупування та завербовані радянські військові, які мають не то російський, не то український паспорт, що власне для них не важливо.

Зрозуміло, що споживачами російської пропаганди є люди радянського покоління та їх нащадки, які асоціюють Росію із “павшою імперією”. Тому намагаються повернутись у лоно своєї ідеологічної батьківщини з однієї сторони. З іншого боку політику Путіна підтримують “закомплексовані проросійські маргінали”, які всі свої життєві невдачі пов’язують із “жовто-блакитним” стягом, тому для них це не міждержавна боротьба, а війна проти власних негараздів, які, до речі, Росія й провокує.

Тому для створення картинки для медіа-пулу «Останкіно» на рівні завдання виконують “талановиті актори”, знайомі на Сході “менеджери”: Янукович, Царьов, Захарченко та компанія. О регіонали, які борються за свою присутність на Підмосковських дачах, знаючи що решта світу для них просто закрита.

За підтримку інформаційних хвиль на території України, виступають проросійські медіа-групи: УМХ та «Вєсті». Якщо із останніми все зрозуміло, то дуже багато питань до УМХ, яке після втечі Курченка, належить де-юре державі, так як куплене на кредити державного банку, але де-факто контролюється людьми поставленими “младоолігархом”.

Медведчук – ще один інструмент політичного впливу на Україну. Його “Український вибір” буде представницьким, легальним органом сепаратизму та тероризму на території України. Така собі легалізація сепаратизму, із спікером Медведчуком.

Формальні та неформальні військові терористичні угрупування на Сході України фінансуються через мережу проросійських банків, в тому числі і тих, які належали сімейному пулу фінансових установ. Гроші бізнесменів лояльних Кремлю сприяють напруженню в Україні та використовуються у якості двигуна агресії.

Але війна проти України ведеться не тільки на самій території України. Шкода завдається і за кордоном. Зокрема в ЄС. Так звана “П’ята колона Кремля” – пул залежних (економічно, корупційно, політично та ідеологічно) економік , які підіграють Москві у її агресивних зазіханнях (Сербія), з однієї сторони, та країни, які не хочуть втрачати ринки збуту свої товарів (Німеччина, Франція та ін.).

Також негативна тенденція в Європі – зростаючи популярність праворадикальних сил в Європі, зокрема Партії незалежності Сполученого королівства, Золотий світанок (Греція), Угорський “Йобік” та Національний фронт у Франції.

Також слід згадати і про ситуативного союзника Росії – Румунію. Яка в свою чергу перебуває в режимі очікування, підігріваючи образ “слабкої України”, для того, щоб в потрібний момент отримати свій шматок пирога, під час можливої зміни кордонів.

Робота проти України, ведеться як ззовні так і всередині самої країни. Використовуються як братні народи, так і братовбивчі сценарії. Як сучасні напрацювання Володіна-Суркова, так і грузинські сценарії 2008-го року.

Але Ми повинні бути сильніші того, що сьогодні запропонував Путін. Ми маємо нести правду всіма мовами світу. Не бідкатися в коментарях наших українських сайтів, як все погано, а доносити до світу не нашу, а реальну правду про події.

Ми маємо перемогти корупцію та на зло Кремлю зростати сучасною країною. Ми маємо відкрити кордони з Європою та дати ринок новим технологіям. Ми маємо розвиватись та бути сильними. І прийде час, і все буде добре!