Косово як сигнал тривоги для ЄС
Й урок для тих, хто займається врегулюванням конфлікту на сході України
Стара, стабільна та заможна Європа, яка вже сім століть не знає бойових дій, де кордони держав не змінюються з часів Другої світової війни, де рівень життя в рази перевищує показники країн, що межують з ЄС, не розуміє і не хоче розуміти народи, які все ще борються за свою незалежність. Євробюрократи у Брюсселі проголошують красиві лозунги проти радикалізму та націоналізму на Балканах або в Україні, проте не хочуть розбиратися й аналізувати процеси, що відбуваються у гарячих точках Європи. Результат — ЄС поступово втрачає не тільки вплив на процеси у проблемних регіонах, а й контроль над ситуацією.
У неділю, 11 червня, в частково визнаній державі Косово відбулися позачергові парламентські вибори. Лідером перегонів став блок правих та правоцентристських партій, які очолюють три колишні керівники Армії визволення Косова. А на другому місці опинився ліворадикальний рух, лідер якого ще з часів Югославії є ватажком масових акцій протесту. Обидві політичні сили проти втілення «мирного плану ЄС» для півночі Косова, яким заплановане надання «особливого статусу» (широкої автономії) сербським муніципалітетам, а також за перегляд договору про демаркацію кордону з Чорногорією (вони вважають, що сусідня країна забрала частину косовської території). Ці сили спочатку довго проводили акції протесту — на вулицях та у парламенті, потім домоглися відставки діючого уряду, який і підписав усі ці угоди, а потім здобули підтримку громадян під час голосування. Зараз колишній начальник штабу Армії визволення Косова, лідер блоку, що набрав найбільше голосів виборців, і голова Альянсу за майбутнє Косова, Рамуш Харадінай, готується очолити новий уряд.
Глава відділу Косова і Македонії в Європейській комісії Девід Кулен напередодні позачергових виборів зазначав, що ЄС чекає від нової влади Косова вирішення таких пріоритетних для країни проблем, як верховенство права та економічні реформи, які, на його думку, є дійсно фундаментальними, але часто залишаються без уваги у зв’язку з політичними питаннями (які єврочиновник, вочевидь, вважає другорядними) — статус сербських муніципалітетів та демаркація кордону із Чорногорією. Тобто, функціонери ЄС дали зрозуміти, що національні інтереси, проблеми кордонів та територіальної цілісності не є аж занадто важливими для мешканців країни, яка менш ніж два десятка років тому воювала за право на незалежність і продовжує цю боротьбу дипломатичними методами і зараз, тому що Косово досі не визнали багато країн світу.
Євросоюз просуває в регіоні свою парадигму «прагматизм замість національної ідеї» за допомогою різномастих пряників. Конкретно Косову пообіцяли допомогу в розмірі 645,5 млн євро та безвіз. Напевно, Брюссель вважав, що цього достатньо, щоб косовари відмовилися від «неважливих справ»: захисту конституційного порядку і території, яку вони вважають своєю, та погодилися віддати фактичну владу над північними районами в руки Сербії, а також забули про територіальні претензії до Чорногорії в обмін на гроші та свободу пересування.
Однак підсумки косовських виборів показали: громадяни країни думають інакше, й політика Євросоюзу на Західних Балканах 11 червня потрапила під неочікуваний (для них) «холодний душ» реальності.
Перший висновок, який має зробити Євросоюз із виборів у Косові: «мирний план», що включає в себе «особливий статус окремих територій», фактично — легітимацію фактичної окупації частини території сусідньою державою, викликає радикалізацію суспільства в тій країні, територію якої хочуть пошматувати.
Другий висновок: безпека та національні інтереси своєї держави для частини людей в країнах, які пережили воєнний конфлікт, є не порожніми словами, а мотивацією для дій та рішень. Державний кордон для виборців Косова набагато важливіша тема, ніж безвіз або фінансова допомога ЄС.
Які висновки зробить Європа після косовських виборів, чи буде змінено зовнішню політику ЄС на Західних Балканах (і в інших регіонах), чи відбудеться зміна євросоюзівських кураторів цього напрямку, побачимо найближчим часом. Наразі Єврокомісія обмежилася повідомленням, що бере попередні результати голосування у Косові «до відома».