Полювання на «сніговика-расиста»
Коли спростування фейків перетворюється на «сізіфову працю»
Європейський Союз планує врегулювати ліпку сніговиків, тому що створення лише білих фігурок зі снігу є демонстрацією переваги білої раси і зачіпляє самолюбство представників інших народів. Про це повідомила нещодавно The Bulgarian Times. За відомостями видання, відповідний законопроект, який нібито винесений на обговорення в Європарламенті, передбачає, що ті, хто не ліпитиме додатково сніговиків інших кольорів, платитимуть штраф.
Експерти команди EU East StratCom Task Force (Оперативної робочої групи зі стратегічних комунікацій ЄС) з’ясували, що публікація The Bulgarian Times — стовідсоткова брехня. Інформація про вигадану заборону на сніговиків увійшла до чергового огляду дезінформації прокремлівських медіа, який готує група «мисливців за фейками».
Спеціальний підрозділ EU East StratCom Task Force було створено у березні 2015 року для протидії «дезінформаційним кампаніям Росії». Група, яка є складовою Європейської служби зовнішньої політики (European External Action Service), спирається у своїй праці на мережу громадських активістів, які виявляють фейки та повідомляють про них співробітникам East Stratcom. В цьому процесі задіяні й спеціалісти з України (проект Stopfake.org).
Експерти Оперативної робочої групи вивчають, заносять до пошукової онлайн-бази даних відомості про неправдиву інформацію та публікують спростування у тижневому огляді (EU Disinformation Review, або DisinfoReview). Над цим донедавна працювало лише десять людей. Після скандалів навколо втручання Росії в перебіг виборчої кампанії в США Європейський Союз вирішив активізувати протидію російській кампанії з поширення дезінформації.
Багато європейських спецслужб були стурбовані можливістю повторення сценарію американських президентських виборів у Європі. І в цьому році, напередодні виборів у Франції та Німеччині, East StratСom Task Force буде посилено — група отримає додаткових співробітників. Але рівень існуючих загроз є «неспівмірним» із ресурсами, які спрямовує Євросоюз на боротьбу з російськими інформаційними спецопераціями. Про це один зі службовців ЄС розповів DW на умовах анонімності. «Треба лише уявити собі, скільки інвестує в цю справу російська сторона», — констатував він.
Втім, справа не тільки у неспівставності ресурсів, а й у невідповідності методів.
Боротьба проти фейків, яка полягає виключно в спростуванні неправдивих повідомлень, є не тільки беззмістовною та безперспективною, «сізіфовою». Вона є технологічно помилковою.
По-перше, аудиторії будь-якого медіа та бюлетеня DisinfoReview from the EU East StratCom Task Force непорівнянні. Навіть The Bulgarian Times з його сніговиками-расистами прочитає набагато більша кількість людей, ніж розраховане лише на експертне середовище видання, в якому міститься спростування цього чудового фейку.
По-друге, полювання на неправдиві повідомлення за своєю сутністю є гонитвою за сонячним зайчиком. Поки ті, хто вигадує та поширює дезінформацію, можуть діяти вільно та без перешкод, ви вимушені будете стрибати від фейку до фейку, від сніговика до снігура, без жодного шансу припинити продукування спалаху брехні. Але Оперативна робоча група ЄС не займається протидією діяльності пов’язаних із Кремлем структур щодо створення та розповсюдження фейків та не ставить ні перед собою, ні перед активістами, які шукають фейки, завдання з викриття творців та організаторів поширення неправдивих повідомлень. І саме це перетворює антифейкову діяльність на безкінечний процес без шансу на досягнення результату.
Крістіан Штекер, професор цифрових комунікацій в Гамбурзькому університеті прикладних наук, колишній журналіст видання Der Spiegel, радить Євросоюзу замість того, щоб робити «сізіфову працю» і боротися з напливами фейкових новин, обрати іншу стратегію: «Те, що насправді необхідно, це простежувати грошові потоки та з’ясовувати, чи ці публікації виготовляються, фінансуються або в інший спосіб підтримуються російськими державними структурами». Але, як зауважив Штекер у розмові з DW: «Я не думаю, що цим вже хтось зайнявся».
Напевно, причин, які викликають нерішучість та половинчастість поведінки ЄС у сфері протидії поширенню Росією дезінформації, декілька.
Першою є необхідність, у разі початку реальної, дієвої та безпосередньої боротьби з російською пропагандистською машиною, перейти на зовсім інший рівень діяльності. Замість «непильної праці» спростування публікацій доведеться займатися активними та превентивними мірами. А це означає необхідність проводити повноцінні спецоперації та розслідування, в тому числі не тільки щодо російських, а й проросійських європейських чиновників та журналістів.
Здається, Європа зараз до цього не готова. Навіть в умовах гібридних атак на інформпростори своїх країн європейці все ще противляться — організаційно і ментально — поверненню в часи «шпіонських ігор» холодної війни. Тому замість масштабної та ефективної протидії російським «вкидам» та маніпуляціям ми бачимо діяльність, що не націлена на ліквідацію джерела фейків, існує лише боротьба з наслідками, а не причинами.
Не менше важливим є ще одне пояснення нерішучості європейців. Більше за все політики, громадські активісти та журналісти Європи бояться стати на шлях відмови від європейських цінностей, ключовою з яких є свобода слова. До того ж вони щиро вірять, що вільні, незалежні ЗМІ є найкращим захистом від ворожого гібридного наступу. Неназваний експерт із безпеки в Брюсселі в коментарі для швейцарської газети Le Temps щодо цього зауважив: «Перед обличчям пропаганди, керованої Кремлем із використанням великих коштів, треба покладатися на вільну пресу. Це наша сила і наша слабкість, але це те, що нам притаманне».
Оптимісти бачать у цій зваженій поведінці європейців гарантію збереження демократичних принципів існування європейських держав.
Зрозуміло, що самі чиновники з ЄС також оптимістично налаштовані щодо своїх методів боротьби з російською пропагандою. Тому всі притаманні Європі збалансовані та помірковані принципи та підходи до боротьби з дезінформацією, яку поширює РФ, європейські структури застосовують і в Україні. Достатньо проаналізувати напрями спільних проектів і тематику грантів — усі вони спрямовані на розвиток незалежних, нейтральних медіа та підтримку команд, які займаються спростуванням фейків.
Але песимісти вважають, що європейські зважені та обережні методи в нинішній ситуації не можуть бути ефективними та результативними і, зрештою, жодним чином не завадять посиленню російського впливу на інформаційний простір сусідніх із РФ держав та Європи в цілому. І це неодмінно обернеться непередбачуваними наслідками для ЄС та катастрофічними — для України.