Сміх над кварталівськими жартами продовжує перебування Зеленського в кріслі президента
Зеленський та компанія розуміють, що найкращий спосіб критики – це керована критика. Найзручніше жартувати із себе
Як засвідчують недавні соцопитування – час невблаганний до будь-якої влади. Зеленський та команда чудово це розуміють, тому почали готувати сани ще влітку.
Сурков та інші кремлівські спіндоктори колись розробили стратегію, за якої основна мета російського телебачення – розважати населення. Аби люди ржали й не думали над тими негараздами, котрі відбуваються в країні. Аби, бачачи Путіна, вони не думали про черговий потоп, пожежу чи Беслан, а малювали у своїй уяві його поруч зі стерхами чи мачо, що на татамі перемагає чергового чемпіона світу. Мовляв, розслабтеся й не думайте про країну, про неї є кому подбати.
Україною зараз керує режим, влада котрого значною мірою зосереджена в руках людей, пов’язаних з гумористичними шоу. Проте Зеленський і ко зрозуміли, що зі свого бекґраунду можна витиснути більше, ніж просто змусити народ жрати та ржати. Вони усвідомили, що найгострішою опозицією до себе варто виставити не Порошенка, котрий хоч і маргіналізується, але видається їм небезпечним. Не «Голос» та Вакарчука, не «Батьківщину» та Тимошенко, щодо котрих обрано стратегію замовчування, ніби таких людей та фракцій в парламенті взагалі не існує. Не ОПЗЖ, котра таким подарунком неодмінно скористається завдяки ресурсам Кремля.
Зневажливі заяви Богдана та ініціатива Зеленського
Також не можна дозволити, аби владі опонували медіа, бо поступово їхній кредит народної довіри стає вищим, ніж у керівництва держави. Саме з цим й пов’язані зневажливі заяви та дії Андрія Богдана, а також свіжа ініціатива Зеленського розробити правила для ЗМІ.
Цілком ймовірно, що з тим же пов’язані й справи щодо добровольців та інших військовослужбовців, адже довіра до армії уже є вищою, ніж до Банкової, а тому захисники України так само становлять потенційну загрозу режимові.
Паралельним курсом працює й інша стратегія. Влада зрозуміла: якщо існує можливість програти опозиції, то краще якнайшвидше цю саму опозицію очолити. Тому її роль зіграють актори «Кварталу», як перше «інтерв’ю» в, новообраного на той час, президента брав не журналіст, а Стас Боклан, котрий поміж іншого, знімався в «Слузі народу».
Керована опозиція і керована критика
Як спіндоктори колись створили для Кремля керовану опозицію, перекупивши частину супротивників режиму та заснувавши кілька свіжих проєктів, аби перетягували увагу на себе. Так нова українська влада, схоже, вирішила призначити собі на роль керованої опозиції новачків з-поза політичної тусовки – коміків із «Кварталу» та його проєктів.
Зеленський та компанія розуміють, що найкращий спосіб критики – це керована критика. Найзручніше жартувати із себе. Можна не лише регулювати гучність сміху, акценти, створювати темники та заодно розносити ворогів, а й виховати собі і наступника, і кишенькового супротивника. В будь-який момент їх можна висміяти та звільнити із шоу. Можна звинуватити у всіх бідах чи дати їм кілька жирних посад у силовому блоці. Можна розмазати по стінці чи помилувати. А потім повернути на прохання публіки назад в проєкт чи у владне крісло. Лиш надішліть смски на номер...
Головне в цьому всьому, що сценарій пишеться на Банковій.
Кажуть, наче сміх продовжує життя. В цьому випадку сміх над кварталівськими жартами (чи таки «жартами»?) продовжує тривалість перебування Зеленського в президентському кріслі.