Росія йде ва-банк у Вірменії

Після того, як Єреван прийняв саміт ЄС, розмови про те, що Вірменія виходить із російської сфери впливу та рухається у бік Європи, лише посилилися. Але чи справді це так?

На поверхні все саме так і виглядає. Найімовірніше, після парламентських виборів буде подано офіційну заявку на вступ до ЄС (зауважимо, що це не означає негайного вступу, але є формальною декларацією намірів). Водночас країна залишається в ОДКБ (знову ж таки, слід нагадати, що статут організації не передбачає «замороження членства», про яке заявив Єреван – або країна виходить, або залишається членом), входить до ЄАЕС і має на своїй території російську військову базу.

Сама Росія розгорнула проти Вірменії повномасштабну гібридну війну: блокує або ускладнює експорт вірменських товарів, веде відкриту антиєвропейську пропаганду всередині країни та словесно атакує прем’єр-міністра Нікола Пашиняна. Крім того, вона інвестує в антитурецькі та антиазербайджанські пропагандистські кампанії – цього разу спрямовані на внутрішню аудиторію Вірменії.

Така двозначна ситуація не може тривати довго. Очевидно, Пашинян чекає результатів виборів. І не лише він – вірменські діаспори за кордоном також очікують, щоб вирішити, чи повертатися, чи залишатися осторонь; інвестори чекають, щоб визначити, вкладати кошти чи ні; а російські емігранти, які оселилися у Вірменії після 2022 року, вирішують, залишатися чи виїжджати. Для всіх цих груп питання одне: що далі? Особливо гострим воно стає з огляду на неминучу поразку Росії у війні, яку вона сама розпочала – рано чи пізно це станеться. Падіння нафтових доходів уже помітне неозброєним оком, а Москва, хоче вона того чи ні, відступає з Південного Кавказу.

Щоб зрозуміти внутрішню логіку цих процесів, варто звернути увагу на залежності, які формують вірменську політику. Перша і, можливо, найважливіша – це підписання мирної угоди з Азербайджаном. По суті, мир уже існує де-факто: була Вашингтонська декларація у присутності Трампа; оголошено про створення нового торговельного коридору (TRIPP) через Зангезур; демаркація кордону наближається до завершення; а Азербайджан постачає Вірменії вкрай необхідне в нинішніх умовах пальне, знижуючи ціни всередині країни та позитивно впливаючи на економіку.

Для того, щоб мир було формалізовано на папері, залишається лише один крок – вилучити з Декларації про незалежність Вірменії згадку про «Арцах» (вірменська назва Карабаху), оскільки як де-юре, так і де-факто цей регіон є міжнародно визнаною частиною Азербайджану.

Однак саме цього Пашинян за жодних обставин не може зробити до парламентських виборів. Це означало б політичне самогубство: проросійська опозиція будує свою кампанію саме на цьому питанні та може просто політично знищити прем'єра, а значна частина власного електорату відвернеться від Пашинянові. Таким чином, мирну угоду з Азербайджаном до виборів підписано не буде.

А це, своєю чергою, означає, що вірменсько-турецький кордон не відкриється, оскільки турецький лідер Реджеп Таїп Ердоган прямо пов’язав нормалізацію відносин із Вірменією з повним врегулюванням карабаського питання. Закритий кордон означає, що логістика між Вірменією та Європою має проходити через вузький і незручний коридор через Грузію. Цей факт робить задекларований розворот на Захід порожньою, хоч і гучною, заявою: без належних торговельних потоків це фізично неможливо.

Водночас Зангезурський коридор, або TRIPP, гарантує Вірменії процвітання – вона стане одним із партнерів нового Шовкового шляху в обхід Росії та Ірану, що дозволить товарам із Центральної Азії та Китаю потрапляти до ЄС, дорогою забираючи й вірменські товари. За оцінками різних експертів, цей коридор принесе Вірменії близько одного мільярда доларів доходу та збільшить зростання ВВП до 4%. Це дозволить Вірменії дистанціюватися від Росії та Ірану.

Саме тому в Росії всіма доступними засобами ведеться агресивна кампанія проти Пашиняна та мирного процесу. Нещодавно стало відомо, що одним з інструментів впливу є колишній прокурор Міжнародного кримінального суду ООН Луїс Окампо.

Відео витоку його приватної розмови показало, що Росія платить йому як за спроби усунути Пашиняна, так і за вплив на рішення Європейського Союзу в межах упередженої пропагандистської кампанії проти Азербайджану, спрямованої на зрив мирної угоди.

В опублікованих записах Луїс Окампо говорив про змову із вірменськими олігархами, які проживають у Росії, з метою створення спеціального фонду.

«Те, чого ми маємо досягти, – це усунення Пашиняна…», – заявляє Окампо у записі, опублікованому румунським виданням Newsweek. Він згадує «свою людину» у Брюсселі – колишнього депутата Європейського парламенту та юридичного радника Високого представника ЄС із закордонних справ та політики безпеки Жозепа Борреля.

«Цей хлопець тепер працює на мене в Європарламенті. У Європарламенті я можу звертатися, кидати виклик, подавати запитання та чинити тиск на комісарку фон дер Ляєн, і таким чином формувати європейську політику… Ми посилюємо тиск, і я збираюся робити це разом із вірменським лобі у Сполучених Штатах», – каже колишній прокурор.

Схоже, що серед олігархів вірменського походження, які оплачують діяльність Окампо, може бути Самвел Карапетян – громадянин як Росії, так і Вірменії та противник Пашиняна.

Таким чином, майбутні парламентські вибори у Вірменії стають ключовим історичним моментом для країни. Якщо правляча партія «Громадянський договір» (партія прем’єр-міністра Пашиняна) переможе з результатом, достатнім для продовження правління, прем’єр отримає мандат на дії, і весь ланцюг почне рухатися до Європи: через референдум із Декларації про незалежність буде вилучено пункт про «Арцах», аналогічний до «ДНР»; Пашинян та Алієв підпишуть мирну угоду; Туреччина відкриє вірменський кордон; буде налагоджено логістику; і жодні об’єктивні фактори не заважатимуть інтеграції до ЄС. Вірменія зможе вийти з ОДКБ, позбутися Роскомнадзору та його заборон на вірменські квіти та вірменську мінеральну воду, а також серйозно взятися за європейські реформи.

Якщо ж ні – тоді нічого не зміниться. Європа чекатиме ще десятиліттями, а Вірменія й надалі залишиться безправним російським сателітом. Таким чином, вибори визначать не «кого ви підтримуєте», а радше «чи готові ви до трансформації та європейського шляху».