Переговорна інтрига

Я не прихильних теорії світових змов, масонів, "руки" Москви чи Вашингтону, але відклавши в сторону емоції, спробуємо проаналізувати ситуацію навколо останніх подій. Особливо, початок консультацій та можливих переговорів опозиції та влади під тиском Майдану.

Теза Михайла Погребинського, про "принуждение к переговорам" цікава, і на мій погляд, незважаючи на нищівну критику, життєва. І більше того, матиме свій подальший розвиток. Якщо подивитися на переговорну ситуацію, то автори чи політтехнологи влади, зробили нестандартний для опозиції хід повернувши ситуацію в свою сторону.

Подивимося на вимоги опозиції - першим пунктом стоїть відміна прийнятих 16 січня так званих «диктаторських» законів. І не виключно, що основні торги будуть навколо цього пункту. Тому-що, реалізація наступного пункту - виведення «Беркуту» та внутрішніх військ з урядового кварталу, є нереальною. Опозиція не зможе гарантувати, що радикальні атакуючі не підуть штурмувати урядові будинки далі. Тим більше, що лідери опозиції самі визнали некерованість цими нападниками. От і виникне патова ситуація - влада готова відвести міліцію, а опозиція не зможе відвести своїх.

Начебто простіше з політичними вимогами. Хороший пункт - повернення до правового поля Конституції України 2004 року. При цьому, треба виписати чіткий механізм. Питання відставки уряду в контексті відставки Захарченка непродумане. При відставці уряду, автоматично йде тільки прем’єр, решта міністрів до 2 місяців продовжують виконувати свої обов’язки. При цьому, в мене є великі сумніви, що на сьогодні є реально готовий "технічний уряд смертників". Поки що жодного прізвища ніхто не називав. Хоча може бережуть в конспіративних цілях?

Зміна інших структур є досить логічною та й в принципі реальною. Тобто, така собі більш-менш реальна програма мінімум. Без грандіозних планів Яценюка по скликанню Установчих чи Національних зборів та все таке інше. Більш реально, більш життєво. Щодо програми максимум. Тішить відсутність вимоги негайної відставки президента. Нарешті, прийшло розуміння нереальності такої вимоги, яка крім конфронтації нічого конструктивного не несе.

Дострокові вибори президента та парламенту – можливо... хоча, все буде залежати від подальшого розвитку подій. Тим більше треба чесно дати відповідь тій же опозиції самим собі - а вони готові до чесних та демократичних виборів? готові висунути єдиного кандидата? сформувати керівництво країни, конкретну та реальну програму реформ? готові вийти на парламентські вибори єдиним фронтом? сформувати списки не в "кращих "традиціях Турчинов та Ко? Не брати друзів вождів, друзів друзів та їх коханок? готові провести внутрішню люстрацію та сказати «ні» багатьом нинішнім соратникам? Якщо ні - поразка буде нищівною! Та й люди вже не дадуть так з ними гратися.

Окремо про прогноз виборів. Не треба тішити себе ілюзією, що на позачергових парламентських виборах, Партія регіонів піде в політичне небуття. Як там би не було, ПР, на відміну від Януковича, на Сході та Півдні свої 20-25 відсотків набере. Так, в регіоналів в критичній ситуації загостриться, поки що, прикрита ворожнеча між "старими" донецькими та "молодою" командою, так, вона буде ослаблювати, так, вона може вкрай негативно вплинути на наслідки виборів, особливо президентських, та вже зараз треба думати про союзників, з ким формувати потім парламентську більшість, тим більше, при поверненні до парламентсько-президентської республіки.

Я почав свій блог з роздумів про теорію змови. Може останні події в Україні простий збіг обставин, а може й добре продуманий політтехнологічний хід, який радикально змінив ситуацію. Хоча, перші результати переговорів покажуть, що це - добре продумана технологія чи просто ланцюг подій. І якщо результат буде на користь влади - то перед її політтехнологами варто зняти капелюха.