ФОПи як український феномен

Високий рівень напруження довкола долі ФОПів не спадає. А скоріше – навіть буде наростати.

Поясню, чому ФОПи настільки важливі для українців.

Перш ніж говорити про статистику відкриття і закриття ФОПів, давайте пояснимо базову річ – що в них особливого. В Україні діють понад 2 млн ФОП. 

ФОП – це фізична особа-підприємець. Тобто людина, яка веде бізнес без створення компанії, у спрощеній формі. Це може бути як одна людина без працівників, так і невеликий бізнес із командою.

І тут важливо розуміти, що є три основні групи ФОП, і вони між собою дуже суттєво відрізняються.

Перша група – це мікробізнес. Тут немає найманих працівників, річний дохід – приблизно до 1,1 мільйона гривень. Податки фіксовані: близько 300 гривень єдиного податку на місяць, плюс ЄСВ – приблизно 1 760 гривень, і військовий збір – близько 865 гривень. Разом це орієнтовно 3 тисячі гривень на місяць. Це фактично самозайнятість – людина працює сама, дрібні послуги, ринки.

Друга група – це вже малий бізнес. Тут може працювати до 10 осіб, річний дохід – до приблизно 6–7 мільйонів гривень. Податки теж фіксовані: приблизно 1 600–1 800 гривень єдиного податку на місяць, плюс ЄСВ і військовий збір. У сумі це приблизно 4 200–4 500 гривень на місяць. Це вже кафе, магазини, сервіси – тобто бізнес із командою.

Третя група – найгнучкіша. Тут немає обмежень за кількістю працівників, дохід – до приблизно 8 мільйонів гривень. Податки вже не фіксовані: або 5% від обороту, або 3% плюс ПДВ. Додається ЄСВ і військовий збір 1% від доходу.

Наприклад, якщо ФОП третьої групи має 1 мільйон гривень обороту на рік, він заплатить приблизно 50 тисяч гривень єдиного податку, близько 10 тисяч військового збору і близько 21 тисячі ЄСВ. Разом – близько 80 тисяч гривень, тобто приблизно 8% від обороту.

І тут важливо підкреслити: ми говоримо про оборот, а не про прибуток. Тобто реальний дохід може бути значно меншим. Тому коли ми говоримо «ФОПи», ми говоримо про дуже різні речі – від людини, яка працює сама, до бізнесу з мільйонними оборотами.

Якщо подивитися на статистику за останні п’ять років, то ми побачимо, що ФОПи рухаються не по прямій лінії, а хвилями.

Станом на сьогодні в Україні приблизно 2,1–2,2 мільйона ФОПів. І навіть за час повномасштабної війни їх кількість зросла.

2022 рік був періодом шок і виживання. Війна, різке падіння економіки, але держава вводить спеціальний режим 2% податку. І ФОП стає інструментом адаптації – люди масово переходять у цю форму.

2023 року сталося різке відновлення. Бізнес адаптується, кількість нових зростає.

У 2024 році ми спостерігали вихід на пік і перші ознаки балансу: багато ФОП відкрито, але починає зростати і кількість закритих.

2025 рік був переломний. З’являються гучні новини про масове закриття ФОПів. Наприклад, у січні 2025 року закрилося близько 59 тисяч ФОПів при 21 тисячі нових.

Але важливо розуміти: це не «масове вмирання бізнесу». Це скоріше поєднання кількох факторів, коли закривали «сплячі» ФОПи через повернення обов’язкових платежів, такий ефект відкладених рішень після 2022–2023 років і частково посилення контролю.

У 2026 році ми знову бачимо стабілізацію: за перший квартал відкрито близько 64 тисяч ФОПів, закрито близько 52 тисяч. Баланс знову позитивний.

І дуже важлива деталь: середній «цикл життя» ФОПа – приблизно 2–3 роки. Тобто це не довічна модель, а гнучкий інструмент. Але треба чесно сказати: ФОП передусім не стільки можливість для бізнесу, а ще й інструмент для зловживань.

Перша група тут практично «чиста», бо там просто немає простору для маніпуляцій. Найбільша зона ризику якраз друга група. Саме тому, що там фіксований податок і відносно великі обороти. І саме тут зосереджена найбільша частина ФОПів, понад 40–50%. Типові сфери – кафе, ресторани, роздрібна торгівля.

Суть зловживань проста: великий бізнес розбивається на десятки ФОПів, щоб не платити ПДВ і податок на прибуток, а платити фіксовані платежі.

Наступна за ризиками – третя група. Але там інша модель: не дроблення магазинів, а «псевдозайнятість». Це коли люди фактично працюють як наймані, але оформлені як ФОП. Найчастіше це айтішники, аудитори, юристи, люди, які займаються інтелектуальною роботою, працюють у сфері послуг.

За останній час було кілька гучних кейсів. Податкова заявляла про 10 великих торгових мереж, які використовували понад 800 ФОПів, і втрати бюджету могли перевищувати 1 мільярд гривень. Є кейси продуктових мереж із сотнями магазинів, де бізнес структурувався через ФОПи. Окрема тема – ресторанний бізнес, де великі обороти і традиційно високий рівень «оптимізації», про який не втомлюється нагадувати Данило Гетьманцев.

І тут важливо чітко розділити: проблема не в ФОПах як таких, а в тому, як їх використовують.

Тепер головне питання: що насправді показує статистика ФОПів.

Ділова активність – це значно ширше поняття. Йдеться про виробництво, споживання, інвестиції, зайнятість, обороти бізнесу. В економіці її оцінюють через ВВП, промисловість, роздрібний товарообіг, податкові надходження, індекси очікувань бізнесу.

ФОПи тут лише один із непрямих індикаторів. Кількість ФОПів сама по собі нічого не означає. Один ФОП може нічого не заробляти, інший – мати мільйонні обороти. Частина відкривається «про всяк випадок», частина закривається формально.

Тому коли ми чуємо, що ФОПів стало більше або менше – це не є прямим показником стану економіки. Це показник адаптації. Люди реагують на податки, на регулювання, на війну, на попит. Відкриваються, закриваються, перебудовуються. І тому відкриття і закриття ФОПів – не щось критичне. Звичне нормальне економічне турбулентне життя.

Якщо зовсім коротко: ФОПи – не показник здоров’я економіки, а показник її гнучкості. А те, що ми бачимо сьогодні є епізодом процесу адаптації людей до зміни економічних умов.