Кінець епохи гігантів торгівлі. Чи змінять російські ракети українську торгівлю?

Останні двадцять років українська торгівля рухалася до концентрації. Великі мережі будували величезні логістичні центри, централізували закупівлі й посилювали свою переговорну позицію щодо виробників.

У результаті багато постачальників фактично кредитували торговельні мережі. Товар уже стояв на полиці й був проданий, а виробник міг ще тижнями або місяцями чекати на свої гроші.

Про цю проблему роками говорили виробники та галузеві асоціації. Але системного рішення держава так і не запропонувала. Політичний голос великих мереж виявився значно гучнішим за голос тисяч малих і середніх виробників.

Тепер у цю модель втрутилася війна.

Ракета не знає, що таке ринкова концентрація. Але вона добре знаходить великі склади.

Те, що в мирний час було символом ефективності, під час війни стає концентрацією ризику. Один великий логістичний центр уже не лише зменшує витрати, а й створює небезпеку втратити значну частину запасів одним ударом.

Тому великі мережі будуть змушені перебудовувати логістику: розосереджувати склади, скорочувати запаси, швидше обертати товар, збільшувати прямі поставки та працювати ближче до виробника.

Якщо це відбудеться, зміниться і баланс сил.

Мережі вже не зможуть так легко накопичувати великі партії товару та місяцями користуватися грошима постачальників. Виробник, особливо місцевий, отримає більше можливостей для прямого постачання й сильнішу позицію в переговорах.

До речі, виникає цілком логічне питання: а до чого тут український споживач?

Саме споживача безпосередньо зміни й зачеплять.

У короткостроковій перспективі нова логістика може бути дорожчою. Більше складів, більше маршрутів, менші партії – усе це додаткові витрати, частина яких може потрапити в ціну товару.

Але в довшій перспективі покупець може виграти.

Менша залежність від кількох великих логістичних центрів означає менший ризик порожніх полиць після одного удару. Більше постачальників і прямих поставок означає ширший вибір. Сильніша позиція виробника означає менше ризиків, що він зникне з ринку через борги мережі.

Зрештою, конкуренція не лише про кількість вивісок над магазинами. Це кількість реальних виробників і каналів, через які товар може потрапити до покупця.

Парадоксально, але ситуація, яку роками не змогла врегулювати держава, тепер може почати змінюватися під тиском безпекових чинників. Бо працюватиме той, хто гнучкіше реагує на виклики, які роблять усталену вже модель торгівлі надто ризикованою.

Для українського споживача це означає просту річ: сьогодні він, можливо, трохи більше заплатить за складнішу логістику, але завтра отримає стійкішу систему постачання, більше вибору і меншу залежність від кількох торговельних гігантів.