Комендантська година: між безпекою і виживанням економіки

При запровадженні воєнного стану комендантська година є майже обов’язковим елементом. Це вимушений, але логічний захід, спрямований передусім на безпеку – щоб максимально ускладнити ворогу використання нічного часу для диверсійної та іншої протиправної діяльності. Саме з цих міркувань комендантську годину було запроваджено в Україні вже в лютому 2022 року – практично у всіх великих містах і населених пунктах.

Втім, її введення від самого початку було неповним. Чому? Тому що держава, зокрема законодавець, так і не передбачила чіткої юридичної відповідальності за порушення комендантської години – ані адміністративної, ані кримінальної. Саме тому багато хто пам’ятає скандали 2022 року: нічні клуби й бари, що працювали всупереч обмеженням, «мажорні» автоперегони нічним Києвом, публічне ігнорування правил. Це викликало сильний негативний резонанс у суспільстві – на тлі війни, втрат і мобілізації. І тоді, і зараз поліція відверто визнає: реальних юридичних інструментів покарання порушників комендантської години держава так і не дала.

Фактично ситуацію вдалося стабілізувати лише після залучення до нічних патрулювань представників ТЦК. Загроза опинитися в територіальному центрі комплектування виявилася значно ефективнішою за будь-які формальні заборони. Нічні вулиці Києва швидко спорожніли – разом із нічними таксистами за потрійними тарифами, напівлегальними сервісами та іншими «нічними професіями».

З точки зору безпеки це дало очевидний ефект. За словами самих правоохоронців, суттєво зменшилися хуліганство, дрібні крадіжки, побутові конфлікти та правопорушення. Нічне життя міста стало значно спокійнішим – і це факт. Але сьогодні ми опинилися в нових умовах. Енергетичні проблеми, обмеження споживання, падіння ділової активності знову актуалізували дискусію: чи варто скасовувати комендантську годину, принаймні у великих містах, зокрема в Києві?

З економічної точки зору аргументи зрозумілі. Комендантська година, наприклад з 24:00, означає, що кафе, ресторани, магазини та сфера послуг фактично змушені завершувати роботу вже о 21:30–22:00 – щоб встигнути закритися, прибрати й дістатися додому. Саме вечірні години є найбільш прибутковими для сервісної економіки, і кожна «вкрадена» година – це прямі втрати бізнесу, робочих місць і податків.

З іншого боку, питання безпеки нікуди не зникло. Загроза диверсійної діяльності ворога залишається реальною. Контроль нічного простору – один із небагатьох інструментів, який дозволяє її обмежувати без надмірного залучення сил і ресурсів. Тому ключове питання сьогодні – не в простому «скасувати або залишити», а в пошуку балансу між економічною доцільністю та безпекою. Як пройти між силою і хаосом? Як дати бізнесу можливість заробляти, не відкриваючи ворогу нові можливості для шкоди? Як підтримати економіку в умовах енергетичної нестабільності, не втрачаючи контроль над нічним містом?

На мій погляд, радикальне скасування комендантської години зараз виглядає малореалістичним. Але її помірне скорочення – наприклад, до першої години ночі – могло б стати компромісом. Це дало б економіці додаткове дихання й водночас дозволило б зберегти базовий рівень безпеки нічного життя міста.