2011 рік не потребуватиме напівтонів

Рік, що минає, приніс надто багато прикростей Україні та українцям. Став черговим роком змарнованих можливостей. Зрештою, для багатьох не вселяє оптимізму і наступний 2011 рік…

Чи є бодай щось, що дає надію? Так. Те, що наступний рік не потребуватиме напівтонів. В українському політичному просторі не залишиться місця для угодовського болота. Бачимо, як політичний краєвид міняється на очах: по один бік – антиукраїнська промосковська адміністрація, по інший – українська нація, яка протистоїть національному та соціальному гніту. Це чітке протистояння створює сприятливі умови для якісних змін у суспільстві. Видно, що суспільство дозріває до розуміння потреби революційної, себто докорінної зміни системи. Про ріст настроїв протесту свідчать не лише дані соціології, але й конкретні, вже цьогорічні, події. Масові «антитабачні» виступи студентів і Майдан підприємців – лише перші ластівки. Поки що це розрізнені виступи окремих, найактивніших верств. І наразі владі вдавалося каналізувати їх у аполітичне русло. Але, за законами жанру, чим більш зухвалим буде свавілля влади, тим швидше усі верстви нації згуртуються. І виступлять вже з вимогами політичними. Без сумніву, 2011 рік стане роком наближення соціальної та національної революції.

Тим більше, що наступного року Україну очікує поглиблення економічної та політичної кризи. А водночас – посилення наступу на соціальні, національні та громадянські права українців. Влада і далі норовитиме «будувати нову країну» за старими радянськими зразками. І – за рахунок простих українців.

Після грабіжницького Податкового кодексу, влада намагатиметься провести рабський Трудовий та Житловий, який по-суті обертатиме українців на безхатьків.

Поряд з цим режим посилюватиме наступ і на національні права українців. Розгул українофобії на державному рівні триватиме. Прикладом цього стане створення, замість Інституту національної пам’яті, нової псевдо-науково-дослідної установи під керівництвом Табачніка, мета якої – впровадження політики безпам’ятства і деукраїнізації.

Очевидно, режим Януковича продовжить здачу національних інтересів та посилить васальну залежність від Кремля. В наступному році він вже намірився розхапати рештки національного майна. Очікувано новими господарями стратегічних підприємств (на кшталт Укртелекому, Турбоатому, Одеського припортового, енергогенерацій тощо) стануть провладні олігархи та партнери з Москви. Далі прийде черга розпродажу земель. Українці, звісно ж, одержать із цього торгу «дулю з маком». Так, як від здачі Севастополя (Харківські угоди) отримали лише підвищення цін на газ замість обіцяного зменшення.

Режим також спробує ослабити єдиний інститут влади, який йому так і не вдалося до кінця опанувати, – органи місцевого самоврядування. Панівна верхівка розуміє, що є місцеві ради, які їй не просто непідвладні, але й рішуче опозиційні. Вони стоять на політичній мапі України тими твердинями, звідки може початися її звільнення. Отож під виглядом продовження адмінреформи та урізання бюджетних витрат посилиться наступ і на самоврядні права українців.

Проте, як вже сказано, кожен тиск, кожна свавільна дія природно викличе протидію. Режим, очевидно, відволікатиме увагу всякими маневрами. Замітаючи власні провали на політичному та соціально-економічному поприщі, влада й далі влаштовуватиме позірні піар-акції на кшталт бутафорної «адмінреформи» та вибіркової «боротьби з корупцією».

Про епічну «боротьбу» нинішньої влади з корупцією варто сказати окремо. Кримінальні переслідування представників влади вчорашньої вже стали трендом року, що минає. Але для кожної тверезої людини ясно, що на ділі всі ці «розбори» не мають нічого спільного з боротьбою проти корупції. Це – всього лише війна компроматів, зведення порахунків і перерозподіл сфер впливу. Одні корупціонери, котрі дорвалися до влади, вибірково цькують інших, які її втратили. Складається враження, що це якась показова відповідь на так і не втілене гасло вчорашньої влади «Бандитам – тюрми!». Режим Януковича ніби волає: «Дивіться! Бандити – не ми! Бандити – вони!». Як кажуть: «Тримай злодія!» – кричить злодій. Бо проти жодного чиновника з нинішньої команди «борці з корупцією» чомусь нічого не накопали. Невже ця злоякісна пухлина, яка добиває державу, у нинішній владі раптом сама розсмокталася? І хтось вірить, що справжній наступ на корупцію можна вести з маєтку в Міжгір’ї? А тим часом 21 грудня голосами 263 нардепів остаточно скасовують антикорупційні закони, початок дії яких відкладали останні півтора роки... Ось вона – коаліція «борців проти корупції»! Між іншим, цього року, згідно рейтингу міжнародної організації «Транспаренсі Інтернешнел», за індексом сприйняття корупції Україна займає 134 місце зі 178 країн. Тобто – 44-та ззаду. Поряд із Гондурасом, Нігерією і Зімбабве. Тільки не треба себе тішити тим, що 2009 року Україна посідала ще ганебнішу 146 сходинку. Бо незначне цьогорічне покращення було пов’язане якраз із… торішніми антикорупційними законодавчими ініціативами. Тими, які так і не були втіленими і які щойно скасували «слуги народу». Не треба бути провидцем, аби передбачити, що «боротьба» з торішньою корупцією аж ніяк не може стримати ріст корупції в році наступному. «Переводити стрілки» довго не вдасться. Зловживання влади нинішньої на тлі цькування за такі ж гріхи попередньої виглядатимуть лише більш гидко.

У випадку, якщо влада і далі «закручуватиме гайки», цілком можливо, що в 2011 році Україну очікує соціальний вибух. Цього разу режим вже не зможе заручитися підтримкою Сходу. Навпаки, Схід, розчарований у «своїх», активно виступатиме проти діючої влади. Можливі бунти на зразок шахтарських початку 90-х.

Також влада може спробувати «випустити пару», провівши парламентські вибори у березні 2011 року. Якщо так станеться, то це будуть найбільш брудні вибори за всі роки Незалежності. Проте, навіть у цій ситуації, в парламент вперше ввійде фракція націоналістів. Це кардинально змінить політичні розклади в країні. А режим кримінальної олігархії отримає гідного суперника. До речі, не факт, що такі фальсифікації, які чинилися на місцевих виборах, пройдуть на цей раз безкарно.