Культ «кабєля». «Росія 24» - предмет першої необхідності в знеструмленому Криму

Енергетична блокада Криму, яка почалася після товарної, дала нам рідкісну нагоду спостерігати одночасний крах світоглядних ідеалів великої маси людей.

Уявіть собі людину, яка пристрасно вірила у всемогутність Путіна, а нахабний “віджим” Криму тільки підтвердив правильність її віри. І тут — бац! Темно. “Кляті хахли” відключили світло, і Путін негайно не стер їх з лиця землі, а промугикав щось ображено про знущення над людьми, та й по всьому.

Не дивно, що Кримом прокотилася епідемія когнітивного дисонансу. Ситуацію підігріває і те, що без електроенергії не працюють не тільки електроплита чи там банкомати, але й банальний телевізор. Люди позбавлені звичного для більшості з них, а для декого і просто єдиного, джерела інформації. Хоча де-не-де окупаційна адміністрація першим ділом організувала трансляції телеканалу “Росія24”, як предмету першої необхідності. Але дуже підводить зміст російських новин: там про Крим або нічого, або “все під контролем”. А воно ж ніфіга не під контролем.

Крим переповнений чутками, міфами і невпевненістю. Люди розділилися на адептів “кабєля”, “рємонта”, “90-х”, “угля” та “уже всьо включілі”. Є ще певна кількість прихильників України та тих, хто, нарешті, прозрів, але мова не про них.

Адепти “кабєля” чекають 22 грудня, як свята. В цей день, згідно їхньої віри, благодать спуститься на Крим і прокладений до того часу кабель з Кубані до Керчі по дну протоки почне подавати електроенергію. Іноді день зсувається на 20 грудня, бо саме до цієї дати Путін наказав дати світло, але з огляду на відсутність електроенергії не всі бачили цей випуск новин. Тому тих, хто вірить у 22 грудня, а не 20-те, розчарування спіткає пізніше.

Річ у ті, що існує маса об'єктивних причин, які роблять малоймовірними обидві дати пуску електроенергії по цьому міфічному кабелю. По-перше, ані у Криму, ані на Кубані нема відповідної інфраструктури для транспортування електроенергії, а щоб збудувати потрібні ЛЕПи і підстанції — потрібні роки і мільярди. Щонайбільше вдасться підключити хіба тільки Керч з околицями, та й то ще не факт. По-друге, Кубань сама давно відчуває труднощі з електрикою і транспортує її для власних потреб з інших регіонів. По-третє, потужностей прокладеного кабелю не вистачить на увесь Крим. Додайте до цього проблеми з законом, які почалися у китайського прокладальника кабелю, та вартість самого проекту (називають цифри в 0,7-1 млрд доларів) — і вам стане зрозумілим сенс українського прислів'я “дурень думкою багатіє”.

Інший культ, що процвітає серед кримської вати, базується на вірі у здатність Путіна натиснути на Порошенка, щоб той розігнав активістів операції з блокади Криму, відремонтував опори та відновив постачання електроенергії. Такі люди уважно слідкують за українськими новинами, їхній кумир — міністр енергетики Демчишин, який щодня повторює культове слово “рємонт”. Адепти “рємонту” щасливіші за іншу вату: їхні надії оновлюються щодня, коли Демчишин дає нову обіцянку. Вони так само, як і адепти “кабєля”, не дають собі звіту у тому, що навіть відновлення і запуск гілки на завод “Титан” (який, до речі, належить Фірташу) не покриє навіть третини потреб півострова в електроенергії.

Адепти “90-х” зазвичай тиняються по різних форумах в інтернеті, замість використовувати свою годину світла на добу для приготування їжі. Це переважно люди, які народилися ще в СРСР, і добре пам'ятають хаос після падіння імперії. Вони вже бачили, що таке регулярні ВІДКЛЮЧЕННЯ світла, тому їх не злякати і нерегулярними ВКЛЮЧЕННЯМИ. Цей свій багатий життєвий досвід вони виливають або у презирство (“ця молодьож навіть попрати у крижаній воді не здатна, не те що спати у кухвайці”), або у зверхньо-ласкаві поради набратися терпіння. Інша гілка цього культу брутально повідомляє кримчанам, що Росії і так важко, а тому нічого розпускати нюні, і взагалі — робіть щось корисне для держави, а не чекайте милості від неї.

Культ “угля” полягає в тому, що, за віруванням його прихильників, досить припинити постачати Україні вугілля та газ — як та сама усе полагодить і дасть світло. Ця секта мало користується інтернетом, а тому її адепти не знають, що світовий ринок вугілля профіцитний, і що антрацит з Південно-Африканської Республіки горить в котельнях не згірш за донбаський чи кузбаський. Зате ці люди впевнені, що Україна не протягне без російського газу і тижня, і що більше цей газ Україні купити нема в кого, окрім Росії.

І найбільш абсурдна група - це люди, які впевнені, що “уже всьо включілі”. Вони можуть днями і ночами скурпульозно фіксувати точний час увімкнення/вимкнення світла, щоб потім втішати убитих горем співрозмовників: “сьогодні хвилина в хвилину майже увімкнули, хоч і вимкнули раніше, отже - все поступово налагоджується”. У крайніх формах захворювання адепти цього культу впевнені, що і кабель вже проклали, і підстанції з ЛЕПами побудували, і світло почали давати, і що в Джанкої ще від учора все в порядку, а “нам завтра включать”. Їх не зупиняє навіть те, що Міненерго РФ цинічно заперечує їхню віру.

Ці культи об'єднує одне: усі вони є свідченням того, що військово-політична операція з блокади Криму досягла своїх цілей на перших двох етапах. Україна зусиллями активістів блокади продемонструвала Росії здатність грати за вигаданими Путіним правилами гібридної війни — і перемагати.

Любителів “руского міра” в Криму сьогодні тримає тільки віра у тимчасовий характер нинішніх проблем. Проте абсолютна залежність півострова від України очевидна навіть їм.