Крути. Століття невивчених уроків
У нас сьогодні – ще один історичний шанс силою нашої зброї викувати Націю з вогню і заліза.
Сьогодні вперше у житті не хочу нічого писати про річницю бою під Крутами. Бо минуло століття, а ми, як нація, досі лежимо в тому снігу біля Крут. Ворог той самий, і його так само багатократно більше. У тилу біснується «п'ята колона», влада безпорадна, корумпована і нікчемна в своїй міжусобній гризні і зрадах, а союзників у нашої нації – лише отих кількасот добровольців у засніженому полі. Це все, що вдалося тоді зібрати нації для своєї оборони, уявляєте?
Століття, курва, століття невивчених уроків!
І я сьогодні почуваюся так, як ті крутянці. Як почувався, мабуть, їхній командир і мій земляк Аверкій Гончаренко, який в тому бою добряче всипав більшовикам, а потім воював у дивізії «Галичина».
Бо якщо навіть нація вирішила померти – це ще не підстава для нас відмовитися від боротьби за неї.
Бо у нас сьогодні – ще один історичний шанс силою нашої зброї викувати Націю з вогню і заліза.
І ми його не втратимо.