Створювати попит на зміни - це потрібно нам

І знову про реформи. Зараз суспільство розділилось на дві частини. Меншість вважає, що попри повільність, реформи у певних сферах все ж таки відбуваються. Існує й більшість, яка схильна думати, що процеси реформування в країні зовсім відсутні.

Говорячи про реформи, звертаємо свої погляди на столицю. Ми аналізуємо процеси, які відбуваються у владних кабінетах та за кулісами цих кабінетів. Дивимось політичні ток-шоу, з тими ж акторами в головних ролях. А що ж відбувається за межами столиці?

А за межами столиці триває буденне життя пересічних українців. І нібито саме для цих «маленьких» українців проводяться (чи мають проводиться) всі ці реформи. І тут в нетрях сіл та містечок і живе та більшість, для якої переважає зрада над перемогою.

-- Чому так та що з цим робити?

Перш за все, потрібно бути чесним з собою. Для більшої частини нашого суспільства реформи непотрібні. Для них реформи мають бути десь там, в телевізорі, а жити ліпше має стати тут. Тут на периферії людям потрібно «хліба та видовищ». Іноді навіть більше видовищ, аніж хліба.

-- Створювати попит на зміни

В 2011 році активісти в Києві святкували перемогу. Було прийнято Закон «Про доступ до публічної інформації».

«Влада стане відкритою, «Схеми» організовувати стане складніше, адже під пильним наглядом громадськості, чиновники будуть сковані в своїх діях», - чулось звідусіль.

Сьогодні на подвір’ї вже 2016 рік. А безліч органів місцевого самоврядування навіть не здогадуються про існування цього закону, а якщо і здогадуються, то виконувати його не поспішають. І як на мене, найбільша провина в цьому не чиновників. Так звісно вони мають виконувати закони. Але навіщо? Для кого потрібні скажімо проекти рішень чергової сесії міської ради опубліковані на сайті цієї ради за 20 робочих днів? І що буде, якщо не розміщувати рішення ради? А нічого не буде. Адже тим, хто має це контролювати це не потрібно. Люди мають інші пріоритети. Замість того, щоб витрачати свій час на пошук інформації, як працюють обрані ними люди.

Минулого року проводили моніторинг діяльності депутатів Богуславської міської ради (Київська область). Виявили кілька фактів, які нажаль не унікальні для маленьких містечок в Україні. Виконавчий комітет іноді «працював» в телефонному режимі. Членам комітету просто телефонували й казали, які рішення прийнято. Не дивлячись на численні запити, протоколи постійних депутатських комісій отримати не вдавалось. Як потім розповів один з депутатів, комісії просто не функціонували. Проекти рішень сесій не публікувались. І так тривало не один рік. Адже це нікому в місті не потрібно.

Нині ситуація змінилася. Завітавши на сайт міськради, можна побачити протоколи сесії та депутатських комісій, публікуються проекти рішень та самі рішення. Закон починає діяти. А все тому, що з’явилась група активістів, які сказали «нам це потрібно і ми готові прикладати зусиль, щоб відбулися зміни в цьому питанні».

Так і з реформами. Щоб вони відбувалися в нашому житті, ми маємо прикладати до цього зусилля. Ми повинні формувати ці зміни навколо себе. Проте в більшості людей на це немає часу. Інші пріоритети, інші потреби…

Саме тому важлива наявність тієї меншості, яка прагне змін. І змін не лише в телевізорі, а змін в своєму оточенні. І не лише прагне, а й готова працювати задля цього.

В умовах ринкової економіки, яку ми намагаємось збудувати, спочатку має формуватись запит. Лише потім буде формуватись пропозиція. І це стосується не тільки економіки, а й відносин між громадою та владою. Адже жоден чиновник не буде переобтяжувати себе «зайвою» роботою, якщо це нікому не потрібно і цієї роботи (чи її відсутність) ніхто не помітить.

Тож, якщо ви належите до тієї меншості, які потрібні зміни, то не чекайте їх. Робіть їх!