Санду виграла перший тур. Але чи є це перемогою?

Так, формально Санду виграла перший тур і фантастичним дивом із перевагою у 1% досягла підтримки на єврореферендумі.

Все це за рахунок молдовської діаспори (на цих виборах проголосувало 198 000 молдаван, що проживають за межами країни, на минулих виборах таких було 149 тисяч).

Але, якщо рахувати лише громадян, що проживають в Молдові, то це реальна катастрофа для Санду та поганий дзвіночок для неї та її партії – «Дія і солідарність» на майбутніх парламентських виборах.

Якщо дивитись лише виборчі дільниці на території країни, без врахування закордонних дільниць, то 54% молдован сказали «ні» євроінтеграції на референдумі.

І найцікавіше, що проти євроінтеграції проголосували в Кагулі та Унгенах, в яких реалізовувались проекти за підтримки ЄС.

Та й у другому турі у неї проблеми, адже ті, хто проголосував за Влах, Фортуне і Тарлєва у другому турі точно за Санду не підуть.

«Рятівною паличкою» залишається Ренато Усатий, що фінішував третім із 13,8%, але відносини Усатого із Санду мають непросту історію. Та й заклик лідера до свого електорату – не гарантія однозначної підтримки Санду.

Парадокс полягає в тому, що Санду використовувала технологію єврореферендуму в якості мобілізаційного фону та електорального розширення. А враховуючи той факт, що лише половина електорату сказала «так» на референдумі і це певна політична стеля, то лише тема євроінтеграції аж ніяк не може в другому турі бути базовою для позиціонування, адже вона не принесе гарантованого успіху.

Це, до речі, застереження для тих на Банковій, хто думає, що на перших повоєнних виборах їх спарювання із референдумом принесе чинним владним посадовцям стовідсотковий успіх.

Зовсім ні. Приклади Польщі та Молдови – промовисті.