«Трест», що луснув?

Служба безпеки України затримала двох полковників УДО. 
СБУ зазначила, що ворог планував ліквідувати, окрім Володимира Зеленського,
Голову СБУ Василя Малюка очільника ГУР Кирила Буданова та інших високопосадовців.
З повідомлень ЗМІ. 7 травня 2024 року

«Якщо хто-небудь має намір аплодувати, – сказав Іа, прочитавши все це, – то час настав».
Алан Мілн. Вінні-Пух

8 березня 2018 року працівники СБУ затримали креатуру Віктора Медведчука – такого собі Володимира Рубана, керівника українського Центру звільнення полонених «Офіцерський корпус». Затримали з арсеналом зброї.

Фейкового «генерала-обмінника», у вельми непрозорій біографії якого зафіксована, зокрема, участь у проросійському «Українському виборі», підозрювали у незаконному перевезенні зброї та підготовці терактів, зокрема замахів на державних діячів та політичних лідерів, серед яких президент України Петро Порошенко, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, експрем'єр Арсеній Яценюк і секретар РНБО Олександр Турчинов.

Голова Служби безпеки України Василь Грицак заявив, що СБУ вдалося «попередити масштабні терористичні акти», які мали бути вчинені найближчим часом у Києві та в інших містах України. За його словами, «з мінометів мали розстріляти центральну частину Києва… мало бути якомога більше трупів, якомога більше крові, йшлося б про тисячі загиблих».

Як би зреагував на почуте геніальний Костянтин Сергійович Станіславський?

Але ми не про це.

Рубанові було оголошено підозру за частиною 1 статті 263 КК «Незаконне поводження зі зброєю», частиною 1 статті 14 «Підготовка до злочину» та частиною 3 статті 258 «Терористичний акт».

Та лише Рубаном ця детективна історія не обмежилася. У плануванні теракту у Верховній Раді запідозрили і народного депутата, Героя України Надію Савченко. Після допиту СБУ, генпрокурор Юрій Луценко безапеляційно прокарбував: «У слідства є неспростовні докази того, що Надія Савченко особисто планувала, особисто вербувала, давала вказівки, як провести терористичний акт у Верховній Раді, знищивши урядовий зал. Мінометами обваливши купол Верховної Ради і автоматами добиваючи тих, хто виживе».

Якщо не брати до уваги політичну емоційність і награний драматизм генпрокурора, то картина справді була апокаліптичною.

«Рівень загрози був найбільший за часів незалежності держави», – відзначив голова СБУ, коли доповідав Порошенку про затримання Рубана.

Президент України, який мав стати однією з жертв змови, на вибухову інформацію зреагував, як на доконаний факт: «Йдеться не про перевізника, ви отримаєте неспростовні докази, які масштабні теракти готувалися в Україні і яка для цього була задіяна мережа. Розслідувати, у найкоротший термін! Притягти до відповідальності! Бо мета була – дестабілізувати суспільство через масові теракти. І докази цього є неспростовні».

Презумпція невинуватості підозрюваних з ходу була відкинута. Не встиг сказати своє слово про неспростовність доказів і високий суд...

Коментарів з приводу цієї вкрай заплутаної детективної історії виникло чимало. Разом з тим, автори низки публікацій слушно вказували на дивні моменти, пов’язані з обставинами затримання й арешту одного з фігурантів справи, на розбіжності й алогічності в поясненнях офіційних осіб.

До прикладу, якщо Рубан, Савченко і Ко справді хотіли провести військову операцію в урядовому кварталі, про що з трибуни Верховної Ради на весь світ заявив Юрій Луценко, то, слідуючи такій логіці, генпрокурор мав би повідомити, що саме цієї миті відбуваються затримання й обшуки по всій країні, що гелікоптерами, літаками до столиці вже доставлено понад сто підозрюваних…

Спровокувати, «розвести» неврівноважену, схильну до радикальних висловлювань й епатажу Надію Савченко навряд чи було складно. Її витівки на межі хамства неприйнятні. Але не можна було ігнорувати й існуючі у суспільстві протестні опозиційні настрої.

Розмови про те, що владу доцільно змінити, точилися, ймовірно не лише серед учасників АТО. Для спецслужбіста таке базікання – знахідка.

Пам’ятаю пропагандистський плакат часів служби у радянській армії, який бовванів при вході в казарму: «Враг хітьор і каварєн. В ньом звєріная злоба. Сматрі в оба!»

Для совєтських чекістів провокація «зради Батьківщини» з «друзями» була цілком прийнятною. А чому сьогодні неможлива спецоперація з «побратимами» на основі спільних вболівань-турбот за долю держави?

Для оперативного звіту можна й кільканадцять аудіо- чи відеозаписів зробити – зафіксувати підозрілі базікання антидержавного змісту. Для більшої переконливості на майбутніх пресконференціях перед журналістами й політиками.

Згадалась знаменита контррозвідувальна операція ОГПУ («Об’єдіньоннава гасударствєннава палітічєскава управленія прі СНК СССР») – «Операція «Трест». 1967 року під такою ж назвою в СССР вийшов багатосерійний пригодницький фільм.

У 1921-1926 роках чекісти створили фальшиву організацію антибільшовицького підпілля «Монархічний союз Центральної Росії», аби виявити справжніх монархістів. Підгрунтя для створення «Тресту» існувало – залишки Білої армії, прихильники імператора Миколи II.

Тож коли ОГПУ натрапило на таку структуру, то її не ліквідували, а вирішили використати для власних цілей.

Цікавим епізодом спецоперації була організована чекістами «нелегальна» поїздка до Совєтського Союзу (поїздка насправді, контрольована ОГПУ) авторитетного емігранта Василя Шульгіна, який, повернувшись на Захід, написав (як і планувало ОГПУ) книгу вражень «Трі сталіци». Мовляв, Росія відроджується, а більшовиків скоро скинуть. Чекістами були ліквідовані Борис Савінков і Сідней Рейлі…

Совєтський «Трест» ряснів заплутаними схемами, хитрими операціями й подвійними агентами. Навіть зараз спеціалістам складно відокремити факти від вигадок.

ОГПУшний «Трест» завдав серйозного удару по емігрантських організаціях, але водночас зачепив й організаторів операції. В умовах сталінської шпигуноманії це було закономірно.

Можливо, в історії з Рубаном, Савченко і Ко Кремль прагнув створити видимість спроби заколоту, аби продемонструвати світові загрозу нового Майдану, направленого проти антидемократичних, корумпованих сил, які прийшли до влади у Києві? А відтак запропонувати Заходу власними (російськими) силами (мовляв, це наша сфера впливу) навести порядок в Україні? Хтозна.

Інша версія: в умовах «путіноманії» було організовано український різновид «Тресту», який напередодні виборів мав допомогти чинній владі позбутися потенційно небезпечних політичних опонентів.

Версій багацько. 1982 року на одеській кіностудії була відзнята трьохсерійна музична комедія «Трест, що луснув» за мотивами дотепних оповідань О’Генрі… 

Але це так. До слова. А ще пригадався Вінні-Пух: «От я й подумав, що коли шукатимемо цю Яму, ми її обов’язково не знайдемо, і тоді ми, напевне, знайдемо те, чого начебто не шукаємо, а воно буде саме те, що насправді шукаємо». 

До речі, чим закінчилась детективна історія Рубана-Савченко?