Бунтарка Лія Ахеджакова сьогодні святкує свій день народження

Ахеджакова народилася в Україні, у місті Дніпро

Тема відчайдушного бунту маленької жінки проти хижого світу неодноразово була втілена Ахеджаковою і на сцені, і на екрані

Пост про актрису

БУНТАРКА

Сьогодні, 9 липня, день народження у Лії Меджидівни Ахеджакової. Їй 84.І з цієї нагоди хочу написати коротенький пост про актрису, яку люблю і поважаю.

Вона народилася в Україні, у місті Дніпро. І сьогодні в нашому трагічному суспільно-політичному контексті вона сприймається нами як мужня жінка-бунтарка що одна з небагатьох має сміливість вголос говорити про військових злочинців у своїй країні, в РФ.

Мені і пригадалося, що тема відчайдушного бунту маленької жінки проти великого хижого світу неодноразово була втілена яскравою актрисою і на сцені, і на екрані.

У легендарній виставі Галини Борисівни Волчек «Крутий маршрут» за антисталінським твором Євгенії Гінзбург маленька і в'юнка Лія Ахеджакова грала бунтарку Зіну Абрамову, що стала жертвою репресій і навіть за тюремним ґратами залишається внутрішньо вільною людиною і є навіть у полоні відчайдухою-бунтаркою проти сталінської світоконструкції. У виставі Романа Григоровича Віктюка «Квартира Коломбіни», коли режисер довірив актрисі відразу чотири ролі в одній своїй постановці, Ахеджакова грала одночасно і відкритий, і прихований бунт героїнь з тексту Петрушевської проти радянської міщанської стандартизації, що нівелює жінку, її душу та її людську подобу.

Навіть у гоголівській виставі режисера Валерія Фокіна «Старосвітська любов», де актриса грала в тандемі з Богданом Ступкою, Ахеджакова примудрилася провести тему бунтарства своєї зовні тихої старосвітської гоголівської героїні, Пульхерії Іванівни: і то був відчайдушний жіночий бунт вже проти цілого Світоустрою, проти невідворотності Буття, що воліє з плином Часу розлучити Пульхерію з її коханим літнім чоловіком (у цій ролі якраз і був Б. С. Ступка).

Що вже казати про численні бунти Ахеджакової на кіноекрані, у кінохітах Ельдара Рязанова, зокрема?

У фільмі «Гараж» її героїня Малаєва влаштовує справжній бунт, навіть акцію непокори, проти корупційної бюрократичної системи в одному науковому колективі, тобто гаражному кооперативі.

У рязановському фільмі «Небеса обітованні» її трагікомічна героїня на ймення Фіма публічно та колоритно, не добираючи слів, бунтує і на паперті, і на сміттєзвалищі, і навіть у в'язниці: бунтує вона проти тотальності «совка», проти компартійних пережитків і навіть проти окремо взятого «санаторію», що нагадує тоталітарну зону.

І навіть у такому політкоректному фільмі як «Службовий роман», вже б здавалося, саме героїня Лії Ахеджакової, її популярна ексцентрична секретарка Вірочка, несе тему суто феміністського «бунту» проти стандартизації та унормованості радянського життя-буття періоду застою. Тому майже кожна феміністська репліка актриси з цього фільму йшла гуляти в народ.

«Именно обувь делает женщину женщиной!»

«В женщине должна быть загадка. Головка чуть-чуть приподнять, глаза отпущены, здесь все свободно, плечи откинуты назад. Походка свободная от бедра! Раскованная свободная пластика пантеры перед прыжком Мужчины такую женщину не пропускают!»

Кажуть, коли цей фільм лише вийшов на екрани 1978 року, то на афішах у центрах великих міст прокатники позначили імена тільки двох виконавців головних ролей – Аліса Фрейндліх та Андрій Мягков. І вже після перегляду стрічки глядачі самі дописували на численних афішах третє прізвище: «Ахеджакова!!!». З трьома знаками оклику, зазвичай.

У день народження талановитої актриси, нашої землячки та мужньої бунтарки, хочеться побажати їй, насамперед, сил та здоров'я, щоб витримувати усі болючі удари теперішнього життя, а також побажати їй радості від роботи на рідній сцені театру «Современник», де сьогодні також її нема кому захистити.

P. S. У щойно створену художню раду театру «Современник», як керівного органу цього театру (за відсутності художнього керівника) рішенням «згори» не рекомендовано включати актрису Лію Ахеджакову. Хоча чимало менш знаних акторів цього театру якраз і увійшли в таку «художню раду», коли в театрі зняли з посади художнього керівника (режисера В. Рижакова) за його антивоєнну позицію. Військові злочинці не пробачать актрисі-бунтарці її вільного голосу пацифістки і просто чесного голосу порядної людини.