Тим, хто залишився після війни, ці вихідні і паради – «до лампочки»

Кабінет міністрів України дозволив бюджетним організаціям Києва зробити 6 листопада у столиці вихідним днем із нагоди 70-ї річниці визволення столиці від фашистських загарбників. Наша київська влада виявилася ще більш прорадянською, ніж радянська влада! Навіть радянська влада не додумалися оголосити вихідним днем - день повернення радянської влади у Київ.

Ми знаємо якими безкарними були вожді радянської армії, ми знаємо, що простий народ був героєм, ми знаємо, що з тих, хто воював залишилися одиниці (мій дід загинув на Лютіжському плацдармі) і тим, хто залишився, ці вихідні і паради – «до лампочки». Краще б з витрачених мільйонів виплатили реальним учасникам визволення Києва по 1000 гривень - на 10 000 ветеранів вистачило б. Але чи залишилось їх стільки?

Такі «свята» мають дві ідеологічні складові - спроба актуалізації проросійської, прорадянської ідеології, яка, на думку влади, збільшує її політичні шанси.

По-друге, владі нема чого святкувати крім того, що було зроблено пращурами 1000, 350 чи 70 років тому, а треба ж щось святкувати. І при тому щось таке, щоб воно не надто збуджувало патріотичний український дух.

В цьому є й економічна складова: влада «обібрала» бізнес на це дійство. Частину грошей витратить на парад та інші ознаки свята, а десяту частину покладе в кишеню ПР чи окремих її персонажам.

У цей день я згадую про діда та інших загиблих, але їхня смерть не може бути святом. Вона - день пам′яті. Сьогодні день пам′яті загиблих за Київ, завтра день пам′яті загиблих від перевороту 1917 року, за тиждень - день пам′яті загиблих під час Голодомору.