Кровавий механізм під назвою «Росія» та її руйнівні наслідки

У фізико-технічній сфері процеси розвиваються до певної межи. Конструкція тримає навантаження, яке зростає, але потім руйнується – переходить в інший конструкційний стан. І тиск пари у закритому котлі неможливо підвищувати безконечно – обов’язково розірве.

З соціальними процесами схоже: суспільна напруга теж колись призводить до вибуху і зламу поточної владної конструкції, українські майдани тому свідченням. При цьому суспільство складається з індивідуумів, багатьом з яких притаманні розум, мораль, сумління. Тому суспільна поведінка все ж таки більш складна і нелінійна, тільки законами фізики її не регламентуєш.

Але російський народ спростовує цю тезу. Його незрівнянне довготерпіння просто не має меж. Росіяни щиро і завзято підтримували вторгнення в Україну. Зараз війна цілком закономірно повернулася до них. І вони шоковані – а нас за що?! При цьому вони масово звертаються з відчайдушним лементом «Рятуйте!» до... Путіна, який весь цей жах і спродюсував. І у кожному зверненні Росіяни обов’язково наголошують, що вони підтримують оте СВО, яке і є безпосередньо причиною того, що їх зараз треба рятувати.

А на офіційному рівні Росія звертається з обуренням про начебто вторгнення на її територію до тих самих міжнародних структур на зразок ООН, з яких вона відверто глузувала і знущалася у стилі «Ми не визнаємо ваших законів, а що ви нам зробите?». Це не цинізм, це неадекватність, коли причинно-наслідкового зв’язку не існує.

Я до того, що Росія – безнадійна. І зашуганий російський народ, з яким наївні європейці і досі пов’язують примарні надії щодо мирного співіснування – він агресивний, тупий, підлий і – головне – вже не здатний на спротив диктатурі. Навіть на той страшний і безглуздий бунт, яким полюбляють лякати самі себе на Росії.

Подивиться, що роблять з росіянами кадирівці. Зараз деякі російські вояки з-під Курська почали висловлюватися, що «Ахмат» – це дійсно сила, і вся вона у ногах, бо біжать вони з позицій швидше за інших. Так кадирівці їх знаходять, ставлять у відому позу і примушують публічно вибачатися.

Це не журналістів беззахисних примушують, а людей зі зброєю, які про своє «бойове братерство» патякають, про «своїх не залишаємо»... Так, не залишають, а віддають на поталу новітнім абрекам. Звісно, на Росії можуть початися криваві розбірки з кадирівцями, але виключно з командою Кремля.

Доречне запитання: а як же жовтневий заколот, від якого таки добре струсонуло весь світ, він же відбувся у Росії? Так, у Росії. Але ту революцію за сприяння частини європейських урядів ретельно і професійно готували видатні особистості. Зараз найбільш розумним і сміливим серед російських опозиціонерів виглядає Олександр Невзоров. Але ж він – блискучий публіцист, а не революціонер-заколотник.

Чи можна порівняти Ходорковського, Каспарова, Яшина, наприклад, з Львом Троцьким, який фактично керував збройним повстанням у Петрограді? Троцькізм і досі існує як світова політична течія, а його автор має чимало послідовників. Ні, по дієздатності і перспективності сучасних російських опозиціонерів можна порівнювати лише з Дмитром Медведєвим.... І це – діагноз.

Провідною суспільною емоцією на Росії є ресентимент, образа на весь світ за те, що він живе значно краще, ніж той «богообраний народ». Але образа і ненависть виплескується не на своїх лицемірних очільників, а на оточуючий світ.

Нам потрібно робити все можливо, щоб світ і Європа, у першу чергу, нарешті усвідомили: Росія – це давно не соціальний, а технічний витвір, щось на зразок оскаженілого механізму, який здатен постачати газ, нафту та інші приємності з надр. Але головна продукція, на яку запрограмований «механізм Росія» – це кривавий фарш зі своїх і тих, кому не пощастило опинитися поруч. Це жах, руйнування і смерть у її первісному вигляді – кістлява фігура з косою у середньовічному вбранні, але на крилатій ракеті.

Сама Росія не прозріє і не одужає – «Путін, рятуй!», яке несеться з Курської області, тому підтвердженням. Інфіковані імперством російські опозиціонери не допоможуть. На Росію потрібен тиск, що постійно підсилюється, тиск воєнний, економічний, політичний, допоки цей механічний зародок апокаліпсиса не заклинить остаточно. А інакше – біда. І не лише для України.