Шведський феномен. Україні є чого повчитися

Днями слідкував за чемпіонатом Європи з настільного тенісу, у якому перемогла збірна Швеції. У Швеції лише 10,5 млн населення, але країна має величезні досягнення як у зимових (що зрозуміло), так і літніх видах спорту.

То може шведи – це такі м’язисті істоти, які, крім швидко бігати та високо стрибати, більше не здатні ні на що?

Але майже всі чули прізвища видатних вчених зі Швеції, наприклад, Андерса Цельсія, Карла Ліннея, Альфреда Нобеля (в цього хіміка 355 патентів, динаміт – просто найбільш відомий його винахід).

На фронті ЗСУ використовують шведські БМП CV 90, САУ Archer, і ми б охоче отримали винищувачі Gripen та шведсько-німецькі крилаті ракети Taurus. Між іншим, Швеція виробляє майже всі види сучасного озброєння – кораблі, підводні човні, літаки, різноманітну бронетехніку, ракети, системи зв’язку, стрілецьку зброю, боєприпаси. І все це – на рівні кращих зразків. Шведи розробили ядерну зброю, але відмовилися від неї з міркувань екології (!) і під впливом США (схоже на Україну).

Нагадаю: населення Швеції – у чотири рази менше за Україну. І територія менше. А клімат – значно суворіший.

Перелічую всесвітньо відомі шведські промислові бренди, які відразу спадають на думку: IKEA, H&M, Oriflame, Ericsson, Electrolux, Volvo, SAAB, Tetra Pak.

Але ж і з гуманітарною сферою там все гаразд. Підтвердженням цього є шведські зірки літератури Астрід Ліндгрен, Стіг Ларссон, Пер Вале і Май Шеваль. А популярна музика? ABBA, Ace of Base, Roxette, Europe...

«Зроблено у Швеції» – це фактично синонім якості. У будь-яких сферах. І ні в кого не виникає питання, нащо Швеція світові?

Як не дивно, наші країни мають спільне історичне минуле. Достатньо згадати хоча б варягів, зокрема, князя Аскольда, якого пов’язують з першими проявами української державності європейського зразка. У 1709 році шведи і українці разом воювали з Російською імперією. І зараз шведи, майже так само, як і ми, сприймають Росію як агресивну загрозу власному суверенітету. Україна і Швеція навіть мають схожі національні кольори. А от у соціальних стандартах між нами – прірва.

За індексом щастя Швеція – сьома країна світу. Соціальна система там гарантує, що кожній людині, яка проживає у Швеції, забезпечено основні потреби – у житлі, медичному забезпеченні, харчуванні, одязі. І так воно і є. Швеція – одна зі світових лідерів щодо охорони навколишнього середовища. Там не живуть сьогоденням, а реально дбають про майбутнє.

В Швеції одна державна мова – шведська. Друга за розповсюдженістю – арабська (!), яку ніхто не гнобить. А загалом більшість шведів вільно володіють трьома-чотирма європейськими мовами, яким їх вчать у школах.

До речі, у боротьбі з ковідом Швеція зайняла особливу позицію, яка прямо суперечила рекомендаціям ВОЗ. На неї тиснули, але вона не піддалася. І пройшла епідемію з мінімальними втратами, як людськими, так і економічними.

Шведи настільки організовані і відповідальні, що свого часу змогли всією країною перейти на правосторонній рух. І обійшлося без серйозних ДТП. Здатні уявити таке в Україні?

Автоматично виникає питання: чому? Чому шведи можуть, а ми – досі ні?!

Власне, заради відповіді на це питання я й написав цей матеріал.

Справа в тому, що шведи фанатично ставляться до свободи слова, громадського контролю за владою і прав людини (з толерантністю навіть перебирають, як на мій смак). А ще там майже нульова терпимість населення до порушення законів, на побутовому рівні також. Вкладається у два речення, але який результат!

Звісно, Швеція – не ідеальна країна, не рай на Землі. Там є злочинність, зокрема, організована, яка більшою мірою розповсюджена серед мігрантів. Є корупція і випадки зрощення влади з великим бізнесом. І російські шпигуни трапляються. Трапляються навіть політичні вбивства, бо очільники держави дозволяють собі ходити у кіно без охорони, як пересічні громадяни.

Але завдяки впливовим ЗМІ, які влада не може ігнорувати або купити, прозорій системі правосуддя і тій самій загальній нетерпимості до порушення законів всі ці негативні прояви вдається тримати на рівні, що не становить загрозу національній безпеці.

Невже це тільки тому, що Швеція є конституційною монархією? Час повертатися до витоків і шукати собі короля, бажано, з варягів? Або все ж таки впораємося самостійно?