Казус Кудрицького

Держава має відновити свій суверенітет за ключовими державними компаніями.

Дана теза виглядає суперечливо, але, на жаль, в багатьох випадках держава втратила механізми контролю за державними активами.

Якщо не контролюєш, то і не маєш змоги реалізовувати галузеві стратегії розвитку, ставити задачі та питати з очільників за результати.

Зараз деякі державні компанії відділені від держави штучними перегородками у вигляді наглядових рад.

Замість державних стратегій розвитку, такі компанії самі собі малюють стратегічні плани діяльності, затверджують їх на контрольованих наглядових радах і самі перед собою звітують.

Звичайно в такій системі координат, плани завжди виконані на 101%.

А в реальності, держава не може роками добитись реалізації життєво необхідних цілей і задач, від яких залежить життя мільйонів українців.

Зараз Україна у спеку потерпає від відключень електроенергії, при тому, що базова генерація після ремонту атомних блоків може навіть експортувати електроенергію.

Зокрема, 23 серпня 2024 року прес-служба Укренерго написала:

«Відучора в Україні почала спадати спека, і на ранок п’ятниці – суттєво знизилось споживання. Крім того, з планового ремонту вийшов енергоблок однієї з атомних електростанцій.

Це зумовлює профіцит потужності в українській енергосистемі у денні години, коли активно працюють сонячні електростанції».

Подібне повідомлення, на жаль,  стало несвідомим «запрошенням» для росіян: в Москві почули, що в Україні все гаразд з електрикою, планується навіть експорт, а отже подальші удари стали неминучими.

Іноді представникам державних компаній краще жувати, а не говорити.

Тодішній голова Укренерго Кудрицький мав розуміти важливість інформаційної тиші.

Але чи то дурість, чи жага до інформаційного хайпу, перемогла.

Але Україна мала витримати черговий тест війни на міцність, тим більше, що, якщо не брати поодинокі удари росіян по енергетиці, в Укренерго було більше року для надійного захисту своїх мереж.

А загалом – вже більше 2,5 років війни.

На жаль, внаслідок ракетних ударів росіян саме передавальні мережі Укренерго зазнали втрат.

За наявності базової генерації, споживання електроенергії в країні довелося суттєво обмежити. Атомні блоки знизили потужність.

Населення у спеку, а промисловість під час виконання важливих оборонних замовлень, опинились на межі енергетичної бідності.

І якщо влітку, світла не було через об'єктивні причини (профілактичні ремонти атомних блоків), то зараз це відбулось через недостатню захищеність передавальних мереж Укренерго.

І тут виникає закономірне питання.

Чому за 2,5 роки війни, основне обладнання Укренерго не заховане під землю або не захищене бетонними спорудами?

Кудрицький, як голова Укренерго несе за це пряму відповідальність.

Він каже, що всі захисні споруди побудовані. Але результат, як то кажуть, на табло.

Від російських ракет не захищають виправдальні пости Кудрицького у Фейсбук.

Від них захищає лише товстий шар бетону та арматури. А також, іноді і товстий шар грунту зверху захисних підземних споруд.

Звісно, масштаби передавальних підстанцій вражають. Це як декілька футбольних полів.

Але чому в звичайному київському ТРЦ за рік будують інженерний цокольних поверх та підземний паркінг приблизно такого ж самого масштабу, а Укренерго зробити це не спромоглось?

Маючи мільярди гривень коштів і достатній час для проведення таких робіт?

Були об'єктивні причини у вигляді технічних проблем та недостатності ресурсів? Де тоді доповідні на РНБО стосовно цих проблем?

Тобто, коли був період «освоєння коштів», все було добре і плани були «все захистити». А коли відбувся перший тест на міцність, то ситуація виявилась зовсім іншою.

Може Кудрицький сподівався, що ударів по енергетиці вже не буде?

Якщо Кудрицький не зробив все необхідне за наявності можливостей – це невиконання своїх посадових обов'язків.

Якщо об'єктивно знав про неможливість повного захисту та недостатність ресурсів і не доповів - це посадова недбалість і халатність.

Визначити, що саме це було – задача перевіряючих органів.

Але ми бачимо результат – енергетична система в зоні відповідальності Укренерго і досі не захищена.

Хоча інші країни, як свідчить історія, за декілька років війни повністю закопували свою критичну інфраструктуру під землю.

Отже відставка Кудрицького з посади керівника Укренерго цілком виправдана і це підтвердила наглядова рада своїм рішенням про схвалення відставки.

Хоча деякі експерти, прихильники втрати суверенітету держави над державними компаніями, казали: «от зараз наглядова рада покаже, скаже своє слово і ніякої відставки не буде».

Як бачимо, проти фактів і наглядова рада безсила. Їй би тепер перевірити ефективність використання Кудрицьким коштів на захист мереж.

А у самого Кудрицького буде гарний шанс підтвердити свої менеджерські якості у якійсь приватній енергетичній компанії.

Але як показує досвід Коболєва, такі унікальні фахівці у подальшому щось нікуди не влаштовуються, крім державних посад.

Наприкінці згадаю свої попередні статті про Кудрицького.

Мова про те, що структури, наближені до оточення Коломойського, які торгували електроенергією, на початку війни через нехлюйство (???) посадових осіб Укренерго, отримали  електроенергії на понад мільярд гривень (доведена НАБУ шкода – 716 млн грн).

Чи міг пан Кудрицький про це не знати і не приймати участь? Відповідь має дати неупереджене слідство без тиску ззовні.

Тобто держава втратила величезні гроші.

Нещодавно правоохоронці спробували повісити всіх собак на обслуговуючий банк, який діяв виключно у межах закону. А також на менеджерів-«стрілочників» з Укренерго, рівня звичайних виконавців. Які зараз опинились за кордоном, явно не без «високої протекції» (цікаво, хто це міг би бути???).

В цьому контексті, відставка Кудрицького допоможе НАБУ та ДБР нарешті з'ясувати істину, бо не буде фактору «посадового тиску» під час розслідування: документи Укренерго та свідчення її фахівців, нарешті, дозволять відкриту правду стосовно цієї справи та багатьох інших.