Про посттравматичні синдроми в'язнів концтаборів 21 століття
Головне, щоб всі бранці змогли пройти індивідуальну психологічну кризу та успішно адаптуватись до вільного життя
Відбувся брифінг керівника Офісу Президента Андрія Єрмака, начальника ГУР Міноборони України Кирила Буданова, міністра внутрішніх справ Дениса Монастирського, тимчасового виконувача обов’язків голови СБУ Василя Малюка, послів країн, громадян яких було звільнено в результаті обміну.
Серед іфнормації, яка там лунала про перебіг звільнення полонених азовців та інших захисників Азовсталі, дуже важливою тезою було анонсування програми психологічної реабілітації звільнених вязнів (про це говорив голова ОПУ).
Кажуть, що посттравматичний синдром супроводжує мирних мешканців, які пережили війну.
Ще глибший ПТС спотерігається у військових, які пройшли бойові дії, бачили смерть і кров.
Але у вязнів концтаборів на кшталт Оленівки, це може бути «ПТС у кубі».
Якщо не лікувати посттравматичний стресовий розлад, травматизація психіки буде поглиблюватись навіть у мирний час.
Про це свідчить досвід всіх війн та ветеранів цих війн.
Один з великих поетів 20 століття, Пауль Целан, який, до речі, народився у Чернівцях, не зміг подолати свій власний ПТС, отриманий внаслідок смерті матері в концтаборах Трансністрії і закінчив життя смогубством, втопившись у паризькій Сені біля мосту Мірабо.
У своєму найбільш відомому вірші «Фуга смерті» (у конгеніальному перекладі Миколи Бажана) він написав:
«...Чорне молоко світання тебе ми п'ємо вночі
ми п'ємо тебе зранку й опівдні ми п'ємо тебе надвечір
ми п'ємо і п'ємо
Один чоловік живе в хаті він зі зміями грає...
***
Він гукає глибше рийте землю ви перші ви другі
співайте і грайте
він хапається заліза в кобурі він хитається
очі в нього блакитні
глибше лопатами рийте ви перші ви другі».
Може колись хтось з бранців Оленівки напише «Фугу смерті» 21 століття, присвячену пам'яті людей, які там згоріли живцем внаслідок інспірованого російського обстрілу.
Головне, щоб всі бранці змогли пройти індивідуальну психологічну кризу та успішно адаптуватись до вільного життя.
Для них і тисяч інших постраждалих і обпечених війною людей держава має запустити системну та ефективну програму психологічної реабілітації.